Радянська чорно-біла кінокомедія «Максим Перепелиця», яка стала культовою в роки СРСР, розповідає про веселого та винахідливого сільського хлопця, який завжди знаходить вихід із будь-якої ситуації. Стрічку зняв у 1955 році режисер Анатолій Гранік за сценарієм Івана Стаднюка. Це тепла та повчальна історія про те, що кожен може стати героєм, навіть такий жартівник та витівник, як Максим Перепелиця. Далі на poltava-trend.
Головну роль блискуче виконав легендарний Леонід Биков. Зйомки фільму проходили на Полтавщині — у мальовничому селі Савинці Миргородського району та самому Миргороді.
Витівки Максима та його шлях до виправлення: цікаві сюжетні повороти
За сюжетом Максим володіє фантастичною здатністю вигадувати різні небилиці та вправно ухилятися від роботи. Отримавши повістку в армію, Максим вигадує спосіб захистити свою кохану Марусю, яку зіграла чарівна Людмила Костирко, від залицянь суперників. Для цього Максим надсилає всім хлопцям села гарбузи від імені дівчини. В Україні це традиційний знак відмови у сватанні. Після цього в селі починається справжній переполох.
На колгоспних зборах обурені жителі пропонують позбавити хлопця почесного обов’язку служити в армії. Максиму доводиться не тільки покаятися, а й дати обіцянку виправитися. Маруся, попри поведінку і сумнівну репутацію Максима, симпатизує йому та обіцяє дочекатися його.
В армію Перепелиця відправляється разом зі своїм односельцем Степаном Левадою, роль якого виконав український актор Василь Фущич. Левада проявляє лідерські якості та стає командиром відділення. Він не дає Максиму спуску, але той не хоче дорослішати й продовжує поводитися, як бешкетник. Він усіляко намагається уникати труднощів. Якось Левада відправляє його у позачерговий наряд на кухню, доручивши начистити картоплю для всього відділення
Хитрий Максим знаходить вихід. Він домовляється з товаришами по службі, щоб вони виконали всю роботу за нього в обмін на кілограм халви. Щоб купити солодощі, Перепелиця тікає в самоволку, де потрапляє на очі патруля. Ця пригода закінчується арештом та гауптвахтою. Після цього випадку відбувається серйозна розмова з командиром. Максим вирішує взятися за розум.
Служба триває своїм ходом. Одного разу під час навчань Максим проявляє кмітливість, виручає товаришів та отримує звання старшого сержанта. Тим часом Маруся перестає відповідати на його листи. Він вирішує, що кохана його не дочекалася, тому дуже страждає. За проявлену під час навчань ініціативу Максим отримує відпустку та їде в рідне село, де несподівано для себе стає героєм, врятувавши діда Мусія, який впав у яму. Його роль виконав Георгій Віцин. На той момент акторові було лише 37 років, тому гримерам довелося неабияк попрацювати над його образом.
Як сценарист Стаднюк домігся участі українських артистів у фільмі
Комедія «Максим Перепелиця» стала першою великою роботою сценариста Івана Стаднюка, який народився та виріс в українському селі Кордишівка Вінницької області. Спочатку фільм вирішили знімати на кіностудії «Ленфільм». Режисером картини призначили вже досить відомого на той час Анатолія Граніка. Він не відчув української атмосфери сценарію та почав підбирати акторів в базі «Ленфільму». При цьому усі персонажі картини мали реальні прототипи з Кордишівки. Спочатку Гранік не повірив сценаристу, що своїх героїв той узяв з реального життя.
Тоді Стаднюк запропонував режисеру поїхати до його рідного села. Лише після цієї поїздки кінематографіст зміг відчути справжню атмосферу творіння автора. Тоді він вирішив, що у фільмі повинні зніматися саме українські артисти. Так у цій чудовій картині з’явилися Леонід Биков, Людмила Костирко, Георгій Осипенко, Ніна Тамарова, Микола Яковченко та інші.
Зйомки комедії «Максим Перепелиця» проходили навесні та влітку 1955 року в селі Савинці Миргородського району Полтавської області. На той час населений пункт ще не був електрифікований, тому поява яскравих вогнів освітлювальних прожекторів стала справжньою подією. Акторів і знімальну групу прихистили місцеві жителі. Вони оселилися в будинках на вулиці Парадній, яка тоді була центральною. Згодом Леонід Биков переїхав жити до місцевої колгоспниці Тетяни Надтоки. Свій переїзд він пояснив тим, що її будинок розташований ближче до річки.
Пізніше старожили села згадували, що до Савинців приїхали кілька автомобілів та автобус, що було величезною рідкістю для того часу. Місцева дітвора бігла за транспортом, вдихаючи запах бензину. Кінематографісти запросили дітей до автобуса, покатали вулицями та пригостили хлібом з маслом. Пізніше старожил Іван Колесников згадував, що на той момент йому було 9 років, але він досі пам’ятає смак того частування.
Чоловік розповідав, що Леонід Биков обожнював парне молоко, тому ходив на місцеву ферму. Одного разу він посперечався з доярками, що зможе самостійно подоїти корову. Працівниці ферми жартома підсунули йому тільну корову, яка не доїться до народження теляти. Тоді місцеві жителі довго сміялися з невдалих спроб актора здобути молоко.
Сільські артисти та несподівані моменти: як Савинці ожили у фільмі
Завдяки зйомкам комедії «Максим Перепелиця» багато жителів села Савинці стали акторами. Серед місцевих кінематографісти проводили кастинг для масових сцен. Сільчанам платили за роботу від 3 до 5 рублів на день. На той час це були зовсім невеликі гроші. Однак приблизно стільки ж селяни отримували за місяць роботи в колгоспі. Зйомки фільму стали справжньою подією для села. Місцеві жителі тікали з роботи, аби подивитися на те, як знімається комедія. Колгоспні норми вони були змушені відпрацьовувати вночі. А дітвора взагалі сиділа на знімальному майданчику з ранку до вечора.
Режисер Гринюк був суворим з початківцями-акторами. Однак їм дуже подобалося зніматися в справжньому кіно, тож усі слухалися його без заперечень. Під час зйомок у селі було збудовано кузню, в якій працював батько Максима Перепелиці. На жаль, ця будівля не збереглася до наших днів.
Під час зйомок кінематографістам вдалося зняти справжній живий кадр. Біля сільради в Савинцях була клумба. Її вирішили збільшити завдяки штучним квітам, які мав красти герой Леоніда Бикова для своєї коханої. Працівницю не попередили про зйомки. Коли вона побачила, як хтось нишпорить у палісаднику, вибігла з криками й погналася за «злодієм». У результаті отримали дуже природний і динамічний кадр.
А ще в селі досі стоїть верба, яка потрапила в один із кадрів. Місцеві жителі кажуть, що вона стала справжнім символом і кінозіркою. Хоча стовбур дерева давно згнив, воно залишається зеленим завдяки живленню через кору та гілки. До речі, а ще на Полтавщині знімали «Весілля в Малинівці».
Як жили відомі актори під час зйомок фільму «Максим Перепелиця»
Їжу для зірок готували переважно люди, у яких вони оселилися. Леонід Биков, як кажуть, обожнював смажену рибу з річки Псел, а також борщ та парне молоко. Він міг випити цілий глечик молока за один раз. Втім, деякі інші актори надавали перевагу міцнішим напоям. У сім’ї, де жив виконавець ролі батька Максима Перепелиці Микола Яковченко, розповідали, що режисер дав їм завдання стежити за тим, щоб актор не вживав алкоголь перед зйомками. Господарі стверджували, що своє завдання виконали успішно.
Кажуть, що навколо Бикова завжди збиралася юрба дітей. Він дуже талановито жартував, і всі навколо сміялися. Увечері актор ходив на танці до місцевого клубу. Там він запрошував найбільшу дівчину, яка була вдвічі вища за нього, притискався до неї та заглядав знизу в очі. Глядачі буквально плакали від сміху.
Ходили чутки, що під час зйомок Леонід Федорович закохався в місцеву дівчину Софію Ситник, проте вона уникала його уваги. Якось, переслідуючи красуню, актор впав і навіть отримав травму. Втім, він приділяв увагу й іншим місцевим дівчатам.
Знімальну групу фільму «Максим Перепелиця» проводжали всім селом, як годиться: з самогоном, піснями, танцями та щедрими частуваннями. Після цього в Савинцях акторів комедії, яка стала шалено популярною в роки СРСР, ніхто більше не бачив. Утім, місцеві жителі досі пишаються тим, що саме в їхньому селі знімали фільм, який залишається популярним навіть через 70 років після виходу на екрани.
Чому саме Савинці обрали для зйомок фільму
Місцеві впевнені, що кінематографісти обрали Савинці для зйомок не випадково. Тут природа надзвичайної краси. Селяни називають село «своєю Швейцарією» та кажуть, що особливо красиво тут навесні та влітку. Проте, ймовірно, це була не єдина причина.
У 50-х роках у цьому селі не було електричних та радіостовпів. Це було важливо для зйомок, адже їх не потрібно було замальовувати при монтажі. До речі, пейзажі Полтавщини можна побачити й в інших художніх фільмах.
Знімали не лише в Савинцях, а й у Миргороді
Зйомки «Максима Перепелиці» відбувалися не лише в Савинцях. Актори провели понад два тижні в самому Миргороді. Багато епізодів комедії знімали на території військової частини: на плацу та біля їдальні. Деякі сцени відзняли на мальовничих околицях міста. Спочатку актори жили в казармі, але згодом попросили намети та оселилися на березі річки Хорол.
Генерал-лейтенант у відставці Леонід Дядюк пізніше згадував, що на той час був молодим лейтенантом. Він служив у зенітно-артилерійському дивізіоні, який прикривав військовий аеродром. Він брав участь у зйомках двох епізодів. Також взвод лейтенанта зняли в сцені, де солдати марширували й співали пісню «А для тебя родная есть почта полевая».
За словами генерала, репетиція цього епізоду тривала кілька днів. Проте у фільмі пісню виконує Червонопрапорний військовий ансамбль.
