Полтавщина посідає особливе місце в історії радянського та українського кінематографа. Саме тут зародилися образи й сюжети, що стали національною класикою. Від екранізації «Наталки Полтавки», яка мала гучний успіх навіть за океаном, до сучасних кінопроєктів — Полтава й регіон постійно повертаються на екран не як фон чи декорація, а як живий учасник кінематографічної історії. Далі на poltava-trend.
Перший кінозвук України: «Наталка Полтавка» (1936)
Історія українського кіно нерозривно пов’язана з Полтавою — саме звідси на весь світ пролунала перша українська кіномузика. У 1936 році режисер Іван Кавалерідзе зняв на кіностудії «Українфільм» першу кінооперу — «Наталку Полтавку», створену за однойменною п’єсою Івана Котляревського та оперою Миколи Лисенка. Цей фільм став справжньою віхою: першим звуковим фільмом України, першою кіноверсією класичної української драми й першою спробою поєднати оперу та кіно в одному творі.
Головну роль у стрічці виконала уродженка Полтави Катерина Осмяловська — перша українська кінозірка, чий голос і образ почули в Америці. У фільмі актори вперше співали під фонограму, це було технічне новаторство для свого часу. Музика, спів і мова звучали синхронно, екран ожив новими емоціями — кіно вперше «заговорило» українською.
Прем’єра картини відбулася 4 грудня 1936 року у США, де «Наталку Полтавку» демонстрували три тижні поспіль у кінотеатрі «Рузвельт» у Нью-Йорку. Щодня стрічку переглядали тисячі глядачів, і вона побила рекорди американського кінопрокату серед іноземних фільмів.
У 1969 році фільм було відновлено на кіностудії імені Олександра Довженка, а згодом — 2011 року — «Укрпошта» випустила серію художніх марок, присвячених 75-річчю цієї кінокласики.
Полтавщина в класичному кіно
Мальовничі простори Полтавського краю давно надихали кінематографістів. Безмежні поля, тихі річки, старовинні садиби та особлива м’якість світла робили ці місця ідеальними для фільмування. Тут створювали сцени, що увійшли в історію українського й світового кіно.
Одним із перших фільмів, знятих на Полтавщині, стала легендарна «Земля» Олександра Довженка. Режисер обрав для роботи село Яреськи Шишацького району. Природа над Пслом вразила його чистотою та силою. У масових сценах знімалися місцеві жителі, а сама картина згодом увійшла до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Довженко настільки полюбив ці місця, що просив покласти трохи яреськівської землі на свою могилу.
У 1962 році неподалік від Пирятина проходили знімання ліричної комедії «Королева бензоколонки». Сценарій написав полтавець Петро Лубенський, а вигадану автозаправку спеціально збудували поруч із трасою Київ — Харків. Фільм став символом епохи, а в Пирятині й досі проводять фестивалі, присвячені «Королеві бензоколонки».
Через кілька років Лубенський район перетворився на знімальний майданчик для культової музичної комедії «Весілля в Малинівці». Місцеві жителі масово брали участь у зніманнях, а старовинні млини та садиби Полтавщини надали фільму справжнього українського колориту.
У 1969 році в селі Чернечий Яр Диканського району знімали кульмінаційні сцени радянсько-італійської мелодрами «Соняшники» із Софі Лорен і Марчелло Мастроянні. Золоті поля Полтавщини настільки вразили режисера Вітторіо де Сіка, що він вирішив назвати фільм саме так — на честь цих пейзажів.
На початку 1970-х років на Миргородщині, у селі Красногорівка, створювали комедію «Пропала грамота» за мотивами творів Миколи Гоголя. У масових сценах брали участь місцеві жителі, а знімання серед лук і берегів Псла надали фільму особливої атмосфери української казки.
Варто зазначити, що це лише деякі з картин, знятих на Полтавщині. Вони яскраво доводять, що полтавська земля — не просто мальовнича декорація, а джерело натхнення, у якому режисери шукають душу України.
Згадки про Полтаву в кіно
Полтава нерідко ставала не лише фоном, а й символом вітчизняного кінематографа. У різних фільмах назва міста звучала як знак українського колориту, добродушності та простоти.
За підрахунками газети «Полтавський вісник», згадки Полтави або чогось полтавського можна знайти щонайменше в сотні картин. Одним із перших став фільм «Медовий місяць» кіностудії «Ленфільм» (1956 року). На початку стрічки серед метушні випускників медичного інституту звучить фраза: «А Полтава, Полтава є?!», задаючи гумористичний настрій, коли героїня Касаткіної читає списки розподілу: «Суми, Полтава, Улан-Уде…».
Полтавські мотиви звучать і в стрічці «Одного чудового дня» Київської кіностудії художніх фільмів. Картина починається словами: «Діло було під Полтавою…», і дія розгортається на колгоспних просторах, описаних Гоголем у «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Головна героїня, випускниця консерваторії Катерина Воропай, приїжджає на Полтавщину, щоб організувати художню самодіяльність у колгоспі «Світанок».
У воєнній епопеї «Визволення. Битва за Берлін» (1971 року) про Полтаву згадується в епізоді, коли радянський сержант запитує звільнених із вагонів жінок, звідки вони. Відповідь звучить лаконічно, але змістовно: «Зі Смоленська, з Полтави, тут є й із Франції, із Чехії…» — нагадуючи, що місто, яке пережило окупацію, увійшло в історію війни разом із найбільшими центрами Європи.
Ім’я Полтави зустрічається й в інших відомих фільмах різних років: «Помилка резидента», «Зефір у шоколаді», «Одружений холостяк», «Спортлото-82», «Золоте теля», «Тютюновий капітан», «Поет і княжна», «Доля», «Інспектор кримінального розшуку» та багатьох інших. В одних випадках це жартівлива згадка, в інших — ностальгічне спогадування або географічна деталь, що додає історії автентичності.
Уродженці Полтавщини, які творили кіно
Полтава подарувала українському, радянському та світовому кінематографу цілу плеяду видатних акторів, режисерів і майстрів сцени. Саме звідси вийшли артисти, чиї імена надовго увійшли в історію кіно, а талант став частиною національного культурного коду.
Однією з перших зірок, із якими асоціюється Полтава, була Катерина Осмяловська — виконавиця головної ролі в першому українському звуковому фільмі «Наталка Полтавка». Її ніжний голос, щирість і сценічна правда підкорили глядачів не лише в Україні, а й за океаном.
Ще одна гордість Полтавщини — Клара Лучко, народна артистка СРСР, улюблениця мільйонів. Її називали найчарівнішою жінкою радянського екрана. Клара Степанівна народилася в Чутовому на Полтавщині, закінчила ВДІК і прославилася ролями у фільмах «Кубанські козаки», «Велика сім’я», «Циган» та інших. Її героїні поєднували силу характеру й внутрішню м’якість — риси, властиві самій акторці.
Не менш яскравий слід залишив Микола Яковченко — актор рідкісної комедійної пластики та людяности. Уродженець Прилук, тісно пов’язаний із полтавською театральною школою, він став улюбленцем публіки завдяки ролям у фільмах «За двома зайцями», «Максим Перепелиця», «Вечори на хуторі біля Диканьки». Його персонажі, трохи простодушні, але щирі, назавжди увійшли в народну пам’ять.
З Полтавою пов’язані й імена Юрія Тимошенка (Тарапуньки) — блискучого сатирика та коміка, який разом із Юрієм Березіним (Штепселем) створив культовий дует, — та актриси Ольги Чернявської, зірки театру й кіно, відомої за серіалами «Речдок» і «Лікарі».
Полтавщина продовжує надихати
Полтавщина й сьогодні залишається привабливою для кінематографістів. Місцеві пейзажі — м’які лінії пагорбів, старовинні садиби, річки та поля — ніби створені для того, щоб оживати на екрані. Тут легко відчути дихання історії та водночас знайти сучасний ритм, що робить регіон особливо популярним серед режисерів і продюсерів.
У 2020 році українські глядачі побачили масштабний телесеріал «І будуть люди» за однойменним романом Анатолія Дімарова. Дія починається 1901 року на Полтавщині, де багатий селянин Свирид Іванюта одружується з молодою сиротою Оленою. На тлі особистої драми героїв розгортаються долі цілого покоління, охопленого бурхливими подіями XX століття. Хоча знімання проходили не на Полтавщині, саме цей край став серцем історії — місцем, де зароджуються персонажі та починається шлях українського народу до нових часів.
Про наш регіон із посмішкою нагадує й народне комедійне шоу «Одного разу під Полтавою», що стало справжнім культурним феноменом. У вигаданому селі відбуваються неймовірні події: від нашестя байкерів до візитів інопланетян. Попри те, що знімання велися в павільйонах, сама назва й дух проєкту тісно пов’язані з Полтавщиною. Герої шоу, живі та колоритні, втілили найкращі риси українського характеру: доброту, дотепність і невичерпне почуття гумору.
Водночас Полтавська область — це не лише джерело натхнення для сценаристів, а й реальна знімальна локація. У 2023 році в український прокат вийшов фільм «Люксембург, Люксембург» режисера Антоніо Лукіча, частину сцен якого знімали у Лубнах. Лірична, іронічна історія про братів, які шукають батька, отримала визнання критиків і глядачів, а Полтавщина в кадрі виглядала як тепла, людяна й справжня Україна.
Нещодавно Полтава стала однією з локацій нового українського серіалу «Спадщина», де знімали чотири епізоди. Місто зі своєю архітектурою, затишними вулицями та природною гармонією стало ідеальною декорацією для сучасної драми.
За оцінками дослідників, на території області за останні десятиліття знято близько п’ятдесяти художніх фільмів. І це — лише початок. Полтавщина продовжує надихати режисерів, операторів і акторів, зберігаючи статус регіону, де історія, культура й природа зливаються в одне ціле.
Джерела:
- https://www.visnyk.poltava.ua/news/poltava-v-kino-prem-iera-rubryky/
- https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10117073-u-prokat-vijshov-ukrajinskij-film-jakij-znimali-u-lubnah-na-poltavschini.html
- https://poltava-trend.in.ua/uk/eternal-5590-zoryanyj-shlyah-aktorky-klary-luchko-z-poltavshhyny
- https://poltava.to/news/70867/
- https://poltava-trend.in.ua/uk/eternal-1871-yak-zyavyvsya-serial-pro-poltavshhynu-pochatku-hh-stolittya-i-budut-lyudy
- https://mypoltava.info/poltava-v-kyno-fylmy-kotorye-snymaly-u-nas
