Історія фільму «Земля», знятого на Полтавщині, який увійшов до списку кращих робіт Довженка

Художній німий фільм «Земля» — один із найбільш прославлених творів українського кінорежисера, письменника та драматурга Олександра Довженка, який є засновником українського радянського кіномистецтва. Цей фільм увійшов до п’ятірки шедеврів світового кіно за версією ЮНЕСКО. Стрічка, що була знята у 1930 році, стала першою радянською картиною, яка розповідає про колективізацію, висвітлюючи боротьбу селян проти куркулів під час створення перших колгоспів. Далі на poltava-trend.

Фільм входить до так званої «української трилогії Довженка» — «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Знімали стрічку на Полтавщині, яку буквально обожнював великий український письменник та кінорежисер.

Що хотів показати Довженко у фільмі «Земля», який став класикою українського німого кіно

Фільм «Земля» — це драматична історія селянської родини в епоху колективізації, коли на місце звичного укладу приходить руйнація, а колишні друзі та сусіди стають ворогами, що веде до трагічних наслідків. Події картини розгортаються в типовому українському селі. Місцевий хлібороб Семен Трубенко, що почувається на межі смерті, проводить останні хвилини свого життя в яблуневому саду, оточений близькими, серед яких син Афанасій та друг Петро. Старий спокійно чекає на свою смерть, вважаючи, що прожив гідне життя. Друг просить його подати знак після смерті — чи потрапить він до раю, чи до пекла. Семен просить подати йому яблуко і, дивлячись на дітей, тихо помирає.

Після його смерті в селі відбуваються збори, де оголошують список куркулів, яких звинувачують у привласненні спільного майна. Неочікувано онук покійного Семена Трубенка, комсомолець Василь, виступає проти свого батька Афанасія, стверджуючи, що колективізація принесе користь суспільству. Він обіцяє, що ситуація зміниться, коли в село привезуть трактори. Село починає змінюватися.

Місцевий хлібороб Архип, занепокоєний цими змінами, йде на могилу Семена, щоб запитати у нього про своє майбутнє. Відповіді він не отримує. Тим часом Василь привозить до села перший трактор, який викликає великий подив серед місцевих жителів. Однак техніка ламається через перегріту воду в радіаторі. Голова колгоспу намагається приховати проблему і доповідає керівництву, що все в порядку. У цей момент Архип, не зважаючи на технологічні зміни, продовжує працювати на своїй землі за допомогою волів.

Колгоспники знаходять вихід: вони використовують нетрадиційний метод для розвʼязання проблеми з радіатором, а Василь виконує обіцянку переорати межу між колгоспною та куркульською землею. Селяни збирають урожай і випікають хліб, але куркуль Хома планує розправу з Василем. Увечері, йдучи дорогою, комсомолець стає жертвою пострілу темної фігури.

Василь помирає в оточенні рідних, як колись його дід Семен. Афанасій вирішує помститися за сина. Головним підозрюваним стає Хома, але той не зізнається у вбивстві. Священник приходить до Афанасія для відспівування, але той заявляє, що «бога немає» і просить провести похорон без участі попа і диякона. Селяни несуть труну з Василем повз яблуневий сад, співаючи пісні для «нового життя», водночас як священник просить Всевишнього покарати селян та знищити колгоспи.

Під впливом горя, наречена Василя, Наталя, втрачає розум та починає знімати з себе одяг.. Під час похорону один із комсомольців виголошує полум’яну промову. В цей момент на небі пролітає літак, з яким оратор порівнює славу загиблого. Раптом прибігає Хома. Він зізнається у вбивстві, але його ніхто не чує. Починається сильна злива, яка символізує початок нової ери, що супроводжується глибокими змінами.

Як створювався німий фільм «Земля»

Робота над сценарієм для нової картини Олександра Довженка розпочалася у травні 1929 року. Після анонсування фільму драматург вирушає до Берліну. Повернувшись з Німеччини, режисер разом зі знімальною групою вирушає до села Яреськи Шишацького району Полтавської області. Кажуть, що Олександр Довженко мав особливу прихильність до Полтавщини. Тут він зняв не один фільм, а незадовго до своєї смерті просив, щоб на його могилу обов’язково привезли хоча б жменю землі з Яресек.

Зйомки стрічки стартували наприкінці червня, а вже у вересні кінематографісти повернулись до Києва. Процес продовжився в районах Голосієва та Китаєва на Київщині. Пізніше була організована експедиція до грузинського міста Сухумі. Монтаж картини завершили в грудні, після чого фільм було представлено батькові Довженка та невеликому колу найближчих соратників.

У січні 1930 року розпочалась робота над музичним супроводом фільму. Довженко разом із композитором Давидом Блоком займається підбором музики. Комісія Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), на якій був присутній нідерландський режисер Йоріс Івенс, схвалила картину. Кошторис фільму склав 104 000 рублів, що зробило його другим за вартістю в історії управління після картини «Тарас Шевченко», яка вийшла на екрани в 1926 році.

Громадське обговорення та заборона фільму

У березні 1930 року відбулося громадське обговорення «Землі», яке супроводжувалось критикою на адресу творців. Того ж місяця фільм було представлено Всесоюзній центральній раді професійних спілок (ВЦРПС). За кілька днів до прем’єрного показу картини в пресі вийшла нищівна рецензія Дем’яна Бєдного. 

Після усунення всіх зауважень керівництва та низки офіційних і приватних переглядів фільм «Земля» вийшов на екрани Києва 8 квітня. Однак вже 17 квітня стрічку заборонили. Офіційною причиною заборони були названі «посягання на звичаї» та «натуралізм». До слова, на Полтавщині також знімали інші цікаві фільми.

Перевипуск та відновлення фільму «Земля»

Фільм «Земля» було реабілітовано та відновлено лише в 1971 році. Стрічку реставрували на кіностудії «Мосфільм». Керувала роботою вдова Довженка, Юлія Солнцева. Над відновленням звукової частини працював композитор В’ячеслав Овчинников. У 1997 році Олександр Попов написав нову музику до «Землі», яку виконав оркестр Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.

Нову реставрацію фільм зазнав на замовлення Довженко-Центру у 2012 році. Тоді ж українським етнохаос гуртом «ДахаБраха» був створений новий музичний супровід. Презентація відреставрованої стрічки відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні 2012 року. У 2014 році була здійснена реставрація українських титрів.

У 2017 році представили варіант сучасного саундтреку до фільму, створений українською співачкою, акторкою, композиторкою та аранжувальницею Мар’яною Садовською. Цей музичний супровід було презентовано на фестивалі Un-Week-End-à-l’Est у Парижі. В Україні його прем’єра відбулася у 2019 році в Довженко-Центрі.

Як творці переживали заборону фільму

Критика «Землі» стала для Олександра Довженка справжнім ударом. В автобіографії він згадував, що радість творчого успіху була жорстоко придушена нищівним фейлетоном Дем’яна Бєдного. За кілька днів від шоку він буквально посивів і постарів, переживши справжню психічну травму. Розчарування режисера було настільки сильним, що він навіть задумувався про смерть.

«Як я мучився і проклинав адміністрацію, яка з’їдала мої нерви, мою душу, всі мої сили своїм нікчемством. Яке розчарування я пережив після завершення роботи над фільмом», — зізнавався він.

Не оминула критика також композитора Лева Ревуцького. Його звинуватили у формалізмі музики, яку він написав до «Землі». Друзі пізніше згадували, що після цього він фактично припинив творити і виконував лише замовні кон’юнктурні роботи.

Визнання фільму «Земля»

Попри критику в радянській пресі, де фільм звинувачували в «натуралізмі» та «язичницькому культі природи», за кордоном він здобув визнання. Його визнали одним із найпоетичніших фільмів у світовому кінематографі. Стрічка увійшла до конкурсної програми першого міжнародного Венеціанського кінофестивалю в 1932 році. У 1958 році «Земля» посіла 10-те місце серед 12 найкращих фільмів в історії кіно на Всесвітній виставці в Брюсселі.

У 2015 році стрічку включили до списку шедеврів світового кінематографа ЮНЕСКО. У 2021 році фільм Олександра Довженка посів друге місце у списку 100 найкращих українських фільмів за версією кінокритиків.