Як на Полтавщині  “Весілля в Малинівці” знімали

Кажуть, коли кіно “Весілля в Малинівці” вийшло на екрани, у популярності з ним змагалася лише “Кавказька полонянка”.  Обидві картини збирали колосальні глядацькі аудиторії та робили шалені касові збори. Фільм “Весілля в Малинівці” вийшов на екрани восени 1967-го і його переглянули понад 74 мільйони глядачів.  Цікаво, що ця музична кінокомедія — один із фільмів, який знімали саме на Полтавщині. Про особливості зйомок та про те, що неприємного сталося потім із окремими декораціями фільму — у нашому матеріалі на poltava-trend.

Коротко про сюжет

Розповідати про сюжет фільму режисера Андрія Тутишкіна, який знімали в Україні, справа непроста, адже його лінії доволі закручені. Старше покоління, певно, кіно добре пам’ятає. А для інших анотація в двох словах. Події відбуваються під час Громадянської війни. Приблизно 1919 року влада змінюється і українському селі Малинівка, але воно нібито живе як і зазвичай. Так, пастух Андрій і красунечка Яринка готуються побратися. Але в селі нежданно з’являється банда отамана Гриціана Таврійського, який “поклав око” на Яринку. Дівчині вдається втекти від немилого в ліс до червоноармійців. Командир їх загону вирішує звільнити село, а щоб разом з тим допомогти і Яринці, вмовляє її відвернути увагу ворога, нібито погодившись на весілля з нелюбом…

То де ж знімали?

Картину про буття українського села десь між Києвом і Полтавою належало знімати кіностудії імені Олександра Довженка. Але наші кінематографісти оцінили майбутню стрічку як несерйозну і відмовилися від пропозиції зйомок. Врешті кіно зняла студія “Ленфільм”. Зйомки відбувалися в кількох селах Лубенського району на Полтавщині.  Наприклад, панську садибу фільмували в селі Хорошки, вітряк та інші сцени — в селі Мацківці. Монастир, де розташувалася банда отамана Таврійського — у селі Мгар. Павільйонні зйомки відбулися на кіностудії “Ленфільм”. А зйомки на природі — у селі Малинівка. Проте у якій саме Малинівці знімали — достеменно не відомо… За різними даними у Чугуївському районі на Харківщині або в Глобинському на Полтавщині. Між тим, у згаданому селі Малинівка Харківської області 2013 року встановлено пам’ятник харизматичним героям фільму під назвою “Попандопуло та Сметана ділять вкрадену скриню”.

Чи не найбільше спогадів у очевидців про ті дні, коли на певний час Малинівкою “стало” село Хорошки, а місцева садиба князя Щербатова — місцем дислокації отамана Таврійського (це був травень-жовтень 1966 р.). Старожили села пам’ятають, як фотограф кіностудії повесні прибув із секретарем райкому партії оглянути місцину, пофотографував маєток, садибу. І за кілька тижнів у село прибули кіношники. У процесі були задіяні всі бажаючі зніматися в масовці місцеві жителі. Навіть дітвора втікала зі школи, щоб взяти участь у масовці. А дорослі ледь про збір врожаю в колгоспі не забули, бо днями і ночами перебували на знімальному майданчику. Бажаючі зніматися в масовці діти бігали з лозинами, дорослі походжали з господарським реманентом. За день зйомок платили 3 рублі. Але людям не лише цього було треба, бо на майданчик манила ж цікавість. Та так, що кидали всю нагальну роботу.  Жителі Хорошків сприяли акторам продуктами: та господиня хліб спекла, та молоко принесла… Іноді люди настільки вникали в знімальний процес, що навіть консультували режисера. Так, у кадрі, де Попандопуло п’є із глечика молоко, вийшло все далеко не зразу. Щоб молоко акторові за пазуху не розливалося, а текло тонкою цівкою, селяни порадили прив’язати до горлечка глечика мотузку.

І акторам, і простим людям є що згадати!

Актори фільму завжди з теплом згадували місця на Полтавщині, де знімали “Весілля в Малинівці” і зауважували, що по-справжньому вжилися в образи своїх сільських героїв. Так, актори і знімальна група розказували, що на гостинній Лубенщині їх розмістили в гарних затишних хатах, де легко було відчути неповторну атмосферу села і це прекрасним чином позначилося на настрої команди. Один з акторів-квартирантів (ймовірно Пуговкін) жив з дружиною у господарів, які мали величезний яблуневий сад. Щовечора усі разом під яблунями сідали за стіл чаювати з полуничним варенням. Господиня приносила з крамниці свіжий хліб з хрумкою скоринкою до варення. І це стало незабутнім спогадом. Вечорами всі збиралися ще й співати під гітару циганські романси. Господиня тримала індиків, курей, гусей. Вони супроводжували по двору гостей, особливо дружину актора. “Цікава була експедиція. Ми відчули дух села. Хоч це і було містечко, враження було, що це село. Це був гарний час”, — казав він.

З багатьма акторами прості люди заприятелювали. Разом відпочивали вечорами, а танцювальний колектив, що прибув з кіношниками, вчив сільську молодь танцювати по-модньому. Чимало акторів прибули на Полтавщину зі своїми парами. І селяни зметикували чому. Кажуть, раз один з прибулих красенів так розгулявся, що дружина з Києва терміново приїхала рятувати сім’ю. Для інших те стало наукою. А був і приємний випадок. Сільський парубок на ім’я Володя все не міг знайти роботу і від нудьги приходив дивитися на зйомки. А там познайомився з водійкою головного режисера. Вони покохали одне одного, а після зйомок поїхали в Ленінград. Там Володя оженився і влаштувався на «Ленфільм», разом пара нажила двох дітей.

На Лубенщині в липні 1966-го зафільмували і танець “В ту степ”, який виконував відомий актор Михайло Пуговкін. Йому довелося півтора місяці вивчати танок під керівництвом суворої наставниці. Мова насправді йшла про відомий танець “тустеп”, який згодом став гордістю Пуговкіна. Але насправді його герой навіть не міг про нього знати, бо такий бальний танець з’явився у США на початку 20 років… 

Музична кінокомедія “Весілля в Малинівці”, з’явившись на екранах, справляла враження повною мірою російського продукту. Адже творча група й майже всі актори були з росії та ще й виробництво не нашої кіностудії. Але пильні глядачі не могли не звернути увагу на титри фільму, де йшлося, що вірші у фільмі перекладені з української. Але ж віршів у стрічці немає? Тож мова точно йшла про вокальні номери, які, виходить, спершу звучали українською мовою. Справа в тому, що основа фільму закладена ще 1936-го року в Харкові. Тоді місцевий драматург Леонід Юхвід задумав героїчну комедію про часи Громадянської війни. П’єса, яку ставили на сцені, була саме українською мовою.

1968 року, вже наступного після “виходу в люди”, фільм “Весілля в Малинівці” отримав звання найкращого комедійного кіно на всесоюзному кінофестивалі. І цей успіх був не лише завдяки прекрасній акторській грі, а й завдяки людям і мальовничим місцям Полтавщини, де його знімали.

Колись декорації, а нині — руїни

Зйомки давно минули. А декорації неймовірно занепали. Так, ЗМІ вже кілька років б’ють на сполох, що у селі Хорошки на Полтавщині занепадає садиба, де колись фільмували стрічку “Весілля у Малинівці”. Повідомляла про це й журналістка, телеведуча, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення  Ольга Герасим’юк, яка родом з Полтавщини, та навіть опублікувала відповідне фото у Фейсбук. Вона наголошувала, що поруч із колись грандіозним палацом, алеями біля якого колись походжав князь, нині лише кози пасуться… 

Фото Ольги Герасим’юк

Краєзнавці зазначають, що маєток у ХІХ столітті справді належав князю Щербатову. Кажуть, палац був шикарний, з колонами, скульптурами левів… Та подейкують, що місцеві мешканці доклали рук до його руйнації (розібрали б зовсім, якби не міцна цегла)… У радянські часи в будівлі функціонувала школа. Згодом відкрили нову, а палац залишили пустувати.  Він нібито перейшов у приватну власність. Але це його не врятувало…. 

А у вересні 2021 року внаслідок негоди постраждав ще й 400-літній дуб у селі Березоточа Лубенської громади. Дуб у дендрологічному парку «Лікарський сад» відомий тим, що саме під ним знімалися епізоди популярного фільму «Весілля в Малинівці». Від дерева-старожила відчахнулася величезна гілка…

І доки локації зйомок занепадають, старе кіно примудряється… розвиватися. У лютому 2011 відбулася прем’єра оцифрованого кіно “Весілля в Малинівці”.

Comments

.,.,.,.