Як композитор родом із Полтавщини написав музику до гімну Таїланду

Петро Андрійович Щуровський народився 12 (24 лютого) 1850 року у Золотоніському повіті Полтавської губернії. Диригента, композитора, піаніста й музичного критика Петра Щуровського називають автором музики до першої версії національного гімну… Сіаму тобто Таїланду. Далі на poltava-trend.

Композитор П.А.Щуровський

Що відомо про Петра Щуровського?

Його здібності до музики проявилися в ранньому віці, що привело юнака в московську державну консерваторію імені П.І.Чайковського (заклад на той час очолював його засновник, композитор М.Г.Рубінштейн). Біографи зазначають, що Щуровський отримав освіту в тогочасних знаменитостей: по класах фортепіано і композиції — у О.І.Дюбюка, а по теорії музики — у  П.І.Чайковського, удосконалював знання у А.Літольфа в Парижі та в І.Мошелеса у Лейпцігу). Вийшло так, що Петро Щуровський став не лише учнем, а й близьким другом свого геніального тезки Петра Чайковського. 

Талановитий юнак успішно закінчив заклад, де вчився із 1878 по 1882 рік. Щуровський став капельмейстером Імператорської московської опери. Він працював з багатьма талановитими акторами й музикантами. Це сприяло в майбутньому створенню прекрасного посібника для диригентів, що тривалий час успішно слугував багатьом музикантам. У цей же період Петро Щуровський створив і відредагував збірник національних гімнів країн світу. Та про публіцистичні напрацювання поговоримо згодом. 

Композитор П.І.Чайковський.

Зв’язок з Полтавою

Росіяни, за традицією в подібних випадках, приписують діяльність Щуровського виключно росії. А про його народження в Україні взагалі згадують рідко, або “плутають”місце появи на світ із російським Курськом. Попри те уродженець Полтавщини на початку своєї кар’єри працював певний час і в Україні. На батьківщині він увійшов в історію як один з організаторів музичної освіти міста Полтави (серед інших учнів Щуровський готував вітчизняного композитора Гордія Гладкого — майбутнього автора музики до вірша Т.Шевченка “Заповіт”) та відомого полтавського хормейстра Івана Різенка.  У 1870-х роках Петро Щуровський викладав музику в Полтавському інституті шляхетних дівчат (цей закритий навчальний заклад, що з’явився першим серед подібних у губернських містах імперії, діяв у Полтаві протягом століття (з 1818 по 1917 р).  

Полтавський інститут шляхетних дівчат

Ніс музику в люди усіма способами

З 80-х років Щуровський тривалий час живе в Курську, а ще на хуторі Моркость Щигровського повіту в маєтку дружини. Тут композитор створює кілька романсів. Його романси загалом часто лунали в Курську. До слова, дужина Щуровського Віра Іванівна мала неперевершений голос і була улюбленицею публіки. 

В Курську 1884 року Щуровський з двоюрідним братом дружини і композитором М.Офросимовим організував і тривалий час очолював гурток, що об’єднував професіоналів і  любителів музики, зокрема з інтелігенції міста. Композитор подарував гуртку частину своєї бібліотеки. Деякі ноти й понині зберігають його автографи, написи-присвяти, збереглися й окремі рукописні нотні автографи творів. Згаданий музичний гурток мав чітку програму діяльності, яка насамперед була спрямована на популяризацію класичної музики. Мова йшла про організацію виступів професіоналів, любительських концертів, заняття музикою. Тогочасна інтелігенція з різних сфер нерідко професійно володіла музикою. Це, приміром, могли бути лікарі, державні службовці і так далі. Про згаданий гурток часто писала преса, насамперед наголошуючи на заслугах у його діяльності керівника П.Щуровського. А він проводив музичні вечори для дорослих та музичні ранки для дітей. Щуровський відкрив при гуртку музичну школу, організував оркестр і хор, де виступав у ролі диригента та викладав.  А ще продовжував дарувати ноти і книги зі своєї бібліотеки прихильникам музичного мистецтва, присвячував друзям свої романси, щедро ділився великим музичним досвідом і не особливо наголошував на своїх особистих заслугах. 

У 1880-х Щуровський диригував оперними спектаклями у Великому театрі в москві, згодом у різних провінційних театрах. 1888 року він відправився на гастролі з оперною трупою за кордон. Під його керівництвом у Берліні відбулася прем’єра однієї з опер.  Щуровський як дирижер виступав у Копенгагені та в Празі, організовував концерти в Петербурзі, москві та інших містах, читав публічні лекції. З 1889 року Щуровський жив то в москві, то в Курску, то в Харкові, то на хуторі Моркость. 

Спадок композитора

У творчому спадку Петра Щуровського — опера “Богдан Хмельницький” (1883 рік), опера “Коваль Вакула”, яку не встиг завершити, а ще дві оркестрові сюїти, солоспіви, п’єси для фортепіано і до 30 романсів (деякі з них було видано, чимало романсів мали присвяти, твори виконували відомі тогочасні співаки). Серед досягнень вихідця з полтавських країв і авторство унікального тогочасного видання “Збірка національних гімнів усіх держав світу”, яку він уклав і переклав для духового оркестру. Видано її 1890 року і до складу видання увійшли більше 80 національних гімнів (музика і слова до них). Крім вищезгаданого посібника для диригентів, відома і методична робота Щуровського “Як потрібно навчати наших дітей музиці” та укладення кишенькового музичного довідника “Роки, місця народження і смерті відомих російських та іноземних композиторів, диригентів та інше, більше 1000 імен”, виданого в Києві 1905 року. Як музичний критик він друкувався в пресі, читав публічні лекції з музичних питань. В останні роки життя Щуровський довго і важко хворів. Помер композитор 14 (27 вересня) 1908 року у віці 58 літ у місті Курську, там і похований. 

Чому музика Щуровського стала складовою гімну Таїланду

Але найбільшу славу Петро Щуровський здобув далеко за межами батьківщини. А саме в Азії.

До 1939 року Таїланд іменувався Королівством Сіам. На межі ХІХ і ХХ століть король Сіаму Рама V ухвалив рішення про необхідність створення національного гімну. Участь у творчому змаганні мали змогу взяти композитори з усього світу. Серед них був і наш земляк Петро Щуровський. На той момент композитору не бракувало досвіду, адже він давно диригував у московській опері. Щуровський створив свій варіант музики гімну, надіслав його послу сіаму в Париж, а той передав ноти вже у Бангкок.  

Король Сіаму Рама V

Варіант гімну написаний Щуровським і затвердив король Сіаму. А самого композитора нагородили пам’ятним дарунком і він став знаменитим на всю країну. Тридцять років, а саме до 1932 року, гімн королівської сім’ї Сіаму “Сансьон Пра брамі” на музику композитора Петра Щуровського виконував роль офіційного славня країни. 

Певний час побутували думки, що автором сіамського славня насправді був данський піаніст Ф.Хартвігсон. Одного разу в Лондоні Щуровський попросив його виконати композицію, що й спровокувало думки про інше авторство. Тоді в Сіамі взялися виясняти, хто ж насправді написав музику до їхнього гімну. В російську імперію відправився доктор Сукрі Чаренсук. Наслідком пошуків стало виявлення рукопису в товстій обкладинці з золотистим візерунком — збірника нот гімнів країн світу укладеного Щуровським. Оригінал рукопису сіамського гімну став підтвердженням саме авторства Петра Щуровського. Кажуть, іноземний гість був приголомшений, коли побачив партитуру королівського гімну в рукописному варіанті.  

Музика до гімну Сіама композитора П.Щуровського

Пізніше автором нового гімну Сіаму (нині Таїланду) став Пхра Чендуріянг — місцевий композитор, диригент, аранжувальник та ще й знаменитий колекціонер. Гімн на його музику і на слова Кхуна Вічіматри вперше прозвучав на радіо в липні 1932 року. Чендуріянг був сином німецько-американського іммігранта і тайської матері, хоч завжди наголошував, що є стопроцентним тайцем і ніколи не залишав Таїланд. 

Після зміни назви країни на сучасну в 1939 році були оновлені і слова державного гімну.

Comments

.,.,.,.