Мабуть, немає в Україні такої людини, яка б не знала пісню “Два кольори” – вона вже давно стала народною. Музику до цього шедевру написав композитор, родом із Полтавщини – Олександр Іванович Білаш. За іронією долі, хлопець, якого спершу навіть не хотіли брати до музичного училища, зміг не лише отримати найвищу музичну освіту, а й увійти в історію української музики. Яким був його творчий та життєвий шлях? Та як народилась славнозвісна пісня “Два кольори”? Далі на poltava-trend.
Життєвий шлях
Олександр Іванович Білаш народився 6 березня 1931 року у СМТ Градизьк, Глобинського району. Хлопчик зростав у родині музикантів: його мама мала чудовий голос і співала на усіх сільських заходах, а батько віртуозно грав на декількох музичних інструментах. Талант передався й Олександру: не знаючи нот він на слух підбирав музику, потім самостійно вчився грати на акордеоні та баяні, далі почав писати перші твори.
У 15 років юнак вирішив подати документи на вступ до Полтавського музичного училища. Та на хлопця і його родину чекало розчарування: на прослуховуванні Олександру повідомили, що він “не має музичного слуху”, тому іспит провалено.
Але майбутній композитор не здався: поїхав підкорювати Київ. Там він тяжко працював на всіх можливих роботах – починаючи від вантажника і до ресторанного музиканта. Однак найголовнішим для Олександра було те, що його прийняли до Київської вечірньої музичної школи для дорослих. Там юнак мав честь навчатись у самих Георгія та Платона Майбороди, відомих на той час артистів і композиторів.
Тяжка робота над собою нарешті принесла свої плоди – у 17 років Олександр Білаш вступає до Житомирського музичного училища імені В. С. Косенка, а через 4 роки – до Київської консерваторії. Навчаючись в училищі Олександр Білаш починає писати свої перші серйозні композиції, серед яких пісня “Встали роси на покоси”, що несподівано швидко стала відомою і полюбилась народу. А в консерваторії чоловік взявся за написання партій для оркестру.
Здобувши нарешті повноцінну музичну освіту, Олександр Білаш повністю поринув у творчість. Близько 5 років він також викладав теорію музики у Київському педагогічному інституті імені М. Горького.
Все своє життя Олександр Білаш присвятив музиці: він є автором близько 200 пісень та 9 поетичних збірок. Окрім популярного жанру, Білаш працював і в інших напрямках – писав опери та оперети, романси, музику до кінофільмів тощо.
Олександру Івановичу подобалось писати музику на вірші відомих українських поетів та поетес – Івана Франка, Лесі Українки, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Тараса Шевченка.
За свого життя композитор отримав визнання: його пісні шанували та переспівували. Така популярність супроводжувалась низкою державних нагород та мистецьких відзнак: Олександр Білаш був лауреатом Державної премії УРСР імені Т. Шевченка та премії М. Островського, народним артистом спочатку УРСР, а потім і СРСР.
За 2 роки до смерті композитору було присвоєно звання Героя України.
Помер Олександр Білаш 6 травня 2003 року на 73-му році життя у Києві. Причина смерті – інсульт. У рідному Градизьку композитору встановили пам’ятник у 2012 році.
Особисте життя
Музика подарувала композитору його долю – ще у студентські роки він познайомився зі співачкою Ларисою Остапенко, яка стала його першою та єдиною дружиною.
У 1955 році пара одружилась, щоб прожити у мирі та злагоді наступні пів століття. Вона стала його музою та підтримкою, а також народила Олександру двох донечок – Олесю та Оксану. Окрім цього, Лариса Остапенко також досягнула успіху на музичному поприщі, отримавши звання народної артистки України.
Лариса пережила чоловіка на 7 років. Важко пережила смерть коханого. Пізніше записувала свої спогади про спільне життя з Олександром.
Як було створено “Два кольори”?
Історія створення цього хіта є досить цікавою. Олександр Білаш дуже добре товаришував із поетом Дмитром Павличком – разом вони були нібито “на одній хвилі”. Як у всіх творчих людей ідея нової пісні прийшла у самий непідхожий момент – на з’їзді комсомолу України у лютому 1964 року, де мали бути присутніми чоловіки. Помираючи від нудьги, вони роздивлялись присутніх у залі. Раптом увагу Олександра Білаша привернула жінка, у якої на плечах красувалась чорна хустинка з червоними трояндами. Коли він перевів погляд на Павличка, то почув фразу: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Митці водночас зрозуміли, що це прийшло натхнення. Вони тихо покинули залу засідань і швидко бігли – писати музику у Будинку культури. “Два кольори” було написано менше ніж за годину. Як говорив у своїх інтерв’ю Дмитро Павличко, тоді вони обидва відчули, що написали щось “вічне”, те, що переживе їх самих. Власне, так і сталося.
Але тоді, на етапі створення композиції, були й перешкоди – пісня не пройшла цензури. Олександра Білаша та Дмитра Павличка по черзі викликали до КДБ. Через присутність червоного та чорного кольорів у пісні її було розцінено як націоналістичну, нібито написали її для підтримки Степана Бандери та ОУН. Автори все заперечували.
Минули роки, і “Два кольори” співали найкращі вокалісти – Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич і навіть Квітка Цісик. І навіть після смерті авторів, геніальні “Два кольори” продовжують співати у кожному куточку України.
