Олексій Іванович Чухрай — ще один талант, яким по праву пишається щедра на видатні імена Полтавщина. Його звання та досягнення можна перераховувати довго: заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки композиторів, лауреат Гран‑прі Міжнародного фестивалю «Світ музики» в Італії та володар рейтингу «Золота фортуна». Але найголовніше — те, що він автор десятків пісень, які звучать на сценах у виконанні народних і заслужених артистів, дитячих і аматорських колективів, а також тих, хто просто співає від душі. Далі на poltava-trend.
Саме Олексій Чухрай створив гімн Полтави. Багато років він очолював ансамбль народної музики «Карусель», з яким неодноразово здобував міжнародні нагороди. Крім того, він — викладач Полтавського музичного училища ім. Лисенка, автор численних пісенних збірок, наставник юних талантів і людина, щиро закохана в українську пісню.
Дитинство та юність композитора
Олексій Чухрай з’явився на світ у селі Нижня Ланна Карлівського району Полтавської області 5 травня 1939 року в родині відомого на всю округу скрипаля. Без його батька Івана не обходилося жодне свято. Він був вправним майстром, який мав невеличку кузню. Іван Чухрай міг і коня підкувати, і підкову зробити, а ще виготовляв гармошки, баяни й скрипки. Одна з батькових скрипок дісталася Олексію Івановичу у спадок. Її він береже як зіницю ока.
Дитинство майбутньої знаменитості минуло у типовому українському селі післявоєнного часу, де музика була невіддільною частиною повсякденного життя — лунала в обрядах, під час роботи та на святах. Саме в цій атмосфері формувалася чутлива душа майбутнього композитора, здатна вловлювати красу народної мелодії й передавати її у власних творах. А ще Олексій Чухрай був мрійником і шукачем істини. Він завжди й у всьому прагнув пізнати правду. При цьому мав абсолютний слух і чудову пам’ять. Ймовірно, саме тому Олексій дуже швидко навчався й міг відтворити будь-яку мелодію, почувши її лише раз. Що таке ноти, майбутній композитор не знав. Батько помер рано, тож матері було важко.
Першим учителем композитора став незрячий музикант із села Федорівка Микола Коваленко. Одного разу він почув, як юний Олексій грає, й одразу звернув на нього увагу. Навчатися музики майбутній композитор їздив до Коваленка з баяном за плечима, щоразу долаючи велосипедом по 6 кілометрів. І вже в юному віці в ньому прокинулася така любов до музики, що він вирішив стати музикантом.
У старших класах Чухрай навчився створювати невеличкі імпровізації на теми українських пісень. Згодом він вступив до Полтавської вечірньої музичної школи за класом баяна. Цей навчальний заклад він закінчив з відзнакою, після чого спробував вступити до Полтавського музичного училища, однак його плани перервав призов до армії. Після проходження медкомісії Олексія направили служити до військового оркестру Полтавського зенітно-ракетного училища. Під час навчання йому на очі потрапив вірш під назвою «Я влюбився в некрасиву», опублікований на сторінках газети «Вісті». Твір настільки сподобався молодому Чухраю, що він одразу написав до нього музику. Це була перша пісня, яку створив Олексій Іванович.
Своє творіння юнак надіслав до однієї з військових газет. Йому відповіли, що талант у нього є, однак, щоб писати справжні пісні, доведеться ще багато працювати. Олексій Чухрай дуже засмутився, але вирішив не опускати рук і обов’язково створити музичний твір, який не тільки опублікують у газеті, а й виконають зі сцени.
Під час служби Чухрай мріяв вступити до музичного училища, але на заваді став диригент військового оркестру, який також був членом приймальної комісії. Йому дуже не хотілося відпускати такий талант, однак після того, як Олексій заграв, жоден із членів комісії не наважився поставити йому нижче, ніж «відмінно». Так, ще під час служби його зарахували кандидатом. Ймовірно, молодий талант втратив би цілий рік, але йому допоміг щасливий випадок.
На випускному вечорі курсантів зенітно-ракетного училища його гра дуже сподобалась секретарю обкому партії. Олексій Чухрай вирішив звернутися до нього по допомогу — і той не відмовив. Так талановитий полтавець став студентом музичного училища, а також почав викладати у вечірній музичній школі.
Доленосна зустріч
Якось доля звела обдарованого молодого музиканта з професійним поетом‑піснярем Андрієм Пашком. Це знайомство стало переломним моментом у житті Олексія Івановича: зустріч із результативним майстром надала потужний поштовх його творчому шляху. Перша пісня, яку Чухрай написав на слова Пашка, називалася «Перший сніг». Після цього поет взяв молодого композитора під свою опіку: познайомив його з відомими поетами й колегами. Незабаром Чухрая познайомили й з референтом композитора Олександра Білаша — Валерієм Полевим. Ця зустріч теж стала знаковою: Полевий на довгі роки став близьким другом митця і його критиком. Тоді Чухрай закінчував заочне навчання в Донецькій консерваторії ім. Прокоф’єва. Саме в цей період він створив пісні «Ворскляночка», «Березонька» та інші.
Слід зазначити, що пісня на вірші Андрія Пашка «Перший сніг» у 1970-х була опублікована на сторінках газети «Зоря Полтавщини». Це стало здійсненням давньої мрії Чухрая. У 1974 році Полтава відзначала своє 800‑річчя. На стадіоні «Ворскла» відбувся великий концерт за участі багатьох відомих виконавців із СРСР. Найбільший успіх мала пісня «Моя Полтава», написана Олексієм Чухраєм. Вона стала візитівкою міста на довгі роки.
У тому ж 1974 році композитор створив ансамбль народної музики «Карусель». Згодом цей колектив здобув міжнародне визнання — став лауреатом фольклорних фестивалів в Італії та Болгарії. За путівкою ЦК ЛКСМУ артисти побували на великому будівництві БАМу, а також гастролювали іншими масштабними об’єктами СРСР і неодноразово виступали у Європі.
Дружба з Раїсою Кириченко
Понад 20 пісень Олексія Чухрая виконала народна артистка України, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка, Герой України, повна кавалерка ордена княгині Ольги Раїса Опанасівна Кириченко. З цією видатною співачкою його об’єднали не лише творчі відносини, а й щира дружба, яка зросла з музики.
Чухрай створював пісні спеціально для Кириченко, тонко відчуваючи її голос, сценічний темперамент і душевну глибину. Відповідно, виконавиця з великою вдячністю і любов’ю виконувала ці твори, серед яких є справжні візитки не тільки композитора, а й самої співачки. Обоє — уродженці Полтавщини, і, можливо, саме це спільне коріння стало міцним фундаментом їхнього розуміння одне одного.
Співпраця Чухрая і Кириченко тривала багато років і набула яскравого місця в культурній спадщині України. Пісні, створені у творчому тандемі, звучать на концертах, по радіо і зберігаються у спільній пам’яті слухачів. Такі композиції, як «Дівочий сон», «Доля у нас — два крила», «Синьоокі солов’ї», «Мамина пісня», «Святий вечір», полюбилися українцям.
В одному з інтерв’ю Олексій Чухрай називав Раїсу Кириченко цілісною та принциповою особистістю. Якщо вона брала пісню до виконання — ніколи не траплялося, щоб вона записала її та забула. Ця чудова співачка завжди включала їхні спільні твори до своїх концертних програм. До речі, Полтавщина завжди приваблювала кінорежисерів.
Який Олексій Чухрай у житті?
У повсякденному житті Олексій Чухрай — душевна, щира й напрочуд скромна людина. Попри численні нагороди, почесні звання і десятиліття творчої діяльності, він залишається простим і відкритим. У ньому немає ані зарозумілості, ані показної гордості — лише спокійна впевненість, любов до рідної землі та глибока повага до людей.
Про себе він з усмішкою каже: «Я — селюк, син хлібних нив». І в цих словах — уся суть його характеру. Чухрай і справді щиро любить землю — не лише у поетичному, а й у цілком буквальному сенсі. Має свій невеликий клаптик землі — півтори сотки — і з радістю працює на ньому. Вважає, що немає нічого кращого, ніж бачити, як щось проростає на власній грядці, як дозріває вирощений власноруч врожай. Ця любов до рідної землі яскраво звучить у його піснях — чимало з них присвячено українській природі, праці простих людей, сільським краєвидам.
Особливе місце в житті композитора займає Полтава. Це не просто точка на карті, а невичерпне джерело натхнення й душевної прив’язаності. Олексій Іванович не приховує: Полтаві він присвятив близько двох десятків пісень. Для нього і його дружини, Валентини Михайлівни, це місто — справжній духовний дім. Вони разом уже багато років — у любові, взаєморозумінні та повазі. Дружина — перша слухачка і найсуворіша критикиня. Вона практично завжди присутня на концертах свого чоловіка, підтримує його у всьому. Міцна родина стала надійною опорою для композитора протягом усього життя.
Таким і є Олексій Чухрай — маестро, який черпає натхнення в тиші землі, у рідному місті та родинному теплі.
Джерела:
