Магічна аура “Калини”: чарівна сила пісень полтавського хору

Народний хор “Калина”, створений при Полтавському педагогічному інституті, упродовж 46 років виконував особливу культурну місію — удосконалював та популяризував українські пісні. Артисти щедро дарували духовний скарб нації, який ставав ще більшим і ціннішим від того, що поширювався світом. Голоси вокалістів “Калини” зачаровували слухачів у різних областях України та країнах Європи, а пісні надовго зберігалися в серцях людей. Далі на poltava-trend.

Феєричне дійство

У 1979 році першими виконавцями музичного колективу стали студенти та викладачі педагогічного вишу. Видатний український диригент Григорій Левченко організував дві групи: хорову та оркестрову. У репертуарі були як класичні твори, так і народні композиції з характерною фольклорною манерою співу.

Ніжні звуки флейти, ліричне багатоголосся скрипки й віолончелі змінювалися козацькими думами та героїчними епосами, створеними бандуристами та кобзарями. А радісні цимбали та сопілки випромінювали й ніби розбризкували дзвінкі танцювальні мелодії. До речі, невдовзі після дебютних концертів у “Калині” з’явилася хореографічна група.

Кожен концерт був яскравим феєричним дійством, а деякі виступи незмінно повторювалися на біс упродовж кількох років. Серед хітів “Калини” — урочиста вікова пісня “Молитва за Україну”, музика до якої написана великим композитором із Полтавщини Миколою Лисенком у 1885 році. А також величні композиції “Святий Бог” Григорія Давидівського та “Многая літа” Дмитра Бортнянського. І звісно, перлина хорової творчості — проникливе, дивовижно емоційне виконання гімну України. Крім того, у репертуарі “Калини” завжди були уривки зі знаменитих опер, чудові ораторії та глибокі патетичні кантати, балади з історичними сюжетами та жартівливі селянські частівки.

Потужність голосів, щирість артистів

Милозвучне поєднання мелодії, поезії та голосів начебто створювало магічну ауру в концертному залі. Естетичний вплив майстерності виконавців був надзвичайно великим. Слухачі згадували, що пісні проникали в душі та давали справжню насолоду. А музикознавці зазначали, що чуттєвість та сила творів добре передавалися не лише за допомогою розкішних та потужних голосів, а й завдяки щирості хористів.

Не дивно, що концерти “Калини” стали незабутніми подіями в суспільному житті багатьох міст України. За роки свого існування музичний колектив брав участь у багатьох регіональних та всеукраїнських творчих змаганнях.

У 1980-х роках полтавці чотири рази здобували перемогу на телевізійному конкурсі “Сонячні кларнети”. У 1992 році хор отримав вищу нагороду Фонду міжнародних премій імені академіка Касьяна — орден Миколи Чудотворця “За примноження добра на землі”. У 2006 році хор “Калина” — лауреат міської премії імені письменника Володимира Короленка. У 2012 році танцюристам хореографічної групи вручили приз на конкурсі українського народного мистецтва “Яскрава країна на Хортиці”.

Полтавці захоплювали шанувальників вокально-оркестрового мистецтва різних країн: Бельгії, Франції, Польщі, Болгарії, Німеччини. У 1996 році народні пісні “Калини” визнані найкращими на фольклорному фестивалі в Італії. А у 2003–2005 роках хористи були зірками концертних програм “Лісовий горіх” у Туреччині.

Творча лабораторія

Про легендарний полтавський хор написано чимало мистецтвознавчих робіт та публіцистичних матеріалів. У книзі професорки Галини Сагач “Скарби краси” глава “Рай серця, що співає” присвячена пісенно-танцювальному колективу “Калина”. Творчість цього ансамблю стала об’єктом досліджень учених та студентів. У 2000-х роках з’явилися публікації докторки педагогічних наук Наталії Сулаєвої “Українське народне пісенне мистецтво в системі виховної роботи педагогічного університету”, “Місце автентичних музичних творів в естетичному вихованні майбутнього педагога” та інші.

Історик світової музики Лариса Гнатюк писала про те, як оркестрово-хорове мистецтво допомагає в процесі мистецько-естетичного виховання молоді. У своїй науковій монографії розповів про хор “Калина” львівський музикознавець Михайло Бурбан. Вийшла друкована збірка пісенних творів із репертуару полтавського музичного колективу. Окрім того, ансамбль “Калина” став творчою лабораторією кафедри музики Полтавського педагогічного університету. На репетиціях разом з артистами займалися майбутні викладачі музики: удосконалювали навички диригування, апробували вокальні здібності, грали на музичних інструментах.

Незримий зв’язок із Богом

Значна частина репертуару — це творча спадщина Григорія Левченка: інтерпретації та опрацювання фольклорних пісень, художнє аранжування, оригінальні композиції. Цей митець — керівник та засновник “Калини” — добре відомий в культурно-музичній спільноті Полтавщини та серед творчої інтелігенції інших регіонів.

Заслужений діяч мистецтв народився в страшний час — у 1933 році, коли на українській землі лютував голод. Але майбутній маестро вижив, а згодом збагачував національну культуру. Він був не лише творцем, а й дослідником, науковцем: став доцентом та професором Полтавського педагогічного університету, очолив кафедру музики.

Григорій Левченко — автор багатьох науково-популярних робіт та навчальних посібників. Він компетентно і водночас зрозуміло розповідав про хорове диригування, про гармонію та теорію музики. Григорія Левченка вважають одним із найкращих хормейстерів XX століття. Створений ним хор популяризував Полтавщину та й усю країну краще, ніж багато політиків — голос “Калини” називали голосом України.

Цікавими є аранжування Левченка збірки пісень “Українська фантазія” та вокально-хореографічного твору “Весілля”. Вражають хорові версії фортепіанних концертів. Окрім того, Григорій Левченко зумів організувати багатогранну педагогічну роботу. Допомагав своїм вихованцям не лише опанувати вокальну майстерність, а й пізнати мудрість української пісні, відчути та усвідомити її красу, виявити незримий зв’язок стародавніх мелодій та віршів із народом та Богом.

Золоте світло надії

Наставник хористів Григорій Левченко пішов із життя восени 2022 року. Художнім керівником “Калини” став давній учень маестро — Євген Московка. Він розпочав творчу кар’єру, бувши студентом Київського інституту культури — був солістом ВІА “Данко”. У 1983 році переїхав до Полтави, працював в обласному управлінні культури. Керував капелою бандуристів, організовував паради духових оркестрів. У 1990-х роках був викладачем Полтавського музичного училища.

Євген Московка ініціював створення місцевих музичних проєктів. Завдяки його зусиллям на Полтавщині з’явилися дитячий хор “Оберіг”, ансамбль народних інструментів “Колорит”, чоловічий квінтет “Серпанок”. У 1994 році Євген Московка став артистом хору “Калина”. А обійнявши посаду керівника, створив велику та цікаву концертну програму, з якою хор “Калина” виступив 25 разів на різних культурних заходах міста та районних центрів.

Добра, ласкава пісня з давніх-давен пом’якшувала душевний біль, а енергійна і весела — давала силу. Мелодійні наспіви передавали звучання рідної природи й розповідали про таємниці далекого минулого, випромінювали золоте світло надії, спрямоване в майбутнє. В українських піснях — життя народу, народження і доля, традиції та любов.