Енергійне аранжування та поліфонічне оброблення українських фольклорних пісень — це головні особливості композицій вокально-інструментального ансамблю “Краяни”. Цей творчий колектив з’явився в Полтавській обласній філармонії у 1974 році, упродовж півстоліття виступав у різних країнах. Музиканти зуміли поєднати давню красу та самобутність народних мелодій із ритмом, ексцентричністю та оптимізмом естрадного стилю. Далі на poltava-trend.
Лопати та партитура
Веселі бадьорі юнаки любили гумор, яскраві вбрання та виступали завжди з натхненням, емоційно, “з вогником”. Кожна їхня пісня була маленькою виставою — з драматургією, сюжетом та акторськими образами. На телебаченні в ті роки ансамбль “Краяни” не з’являвся, неможливо було зробити грамзапис, але музикантів знали й любили. Концерти проходили в переповнених залах.
Бувало, “Краяни” потрапляли до екстремальних ситуацій, але жодного разу не скасували виступ. Якось узимку, коли гурт поспішав на свій концерт, машина застрягла в снігу. Музиканти схопили лопати та розкидали кучугури. Їхні руки, які звикли до зовсім інших інструментів, втомилися і змерзли, але артисти не змусили шанувальників довго чекати.
У перші роки в ансамблі грали гітарист Микола Явір, басист Олександр Сіренко, клавішник Володимир Ліньков та ударник Олег Рагулін. Художнім керівником став випускник консерваторії Анатолій Пащенко, а головним солістом та креативним натхненником — Марк Айзикович.
Худкерівник Пащенко був неймовірно працездатний, займався своєю справою, здавалося, без відпочинку. Музиканти під його керівництвом ставали справжніми майстрами. Виконуючи естрадні композиції, вони не завжди заучували нотні комбінації, грали “на слух”, часто імпровізували. Але Пащенко привчив музикувати та співати згідно із записами в партитурі, щоби під час концерту не виникали прикрі помилки. До речі, у гурті “Краяни” вокалістом був не лише соліст: худкерівник розподіляв голосові партії на всіх учасників.
Музика для мушкетерів
У 1977 році творчість ансамблю “Краяни” привернула увагу популярного тоді композитора Максима Дунаєвського. Йому потрібні були професіонали, які могли якісно та темпераментно виконувати його твори. Він запропонував полтавцям співпрацю, ті не відмовилися.
Щоправда, керівництву Полтавської філармонії, якому “Краяни” підкорялися, стосунки із Дунаєвським не сподобилися. Дирекція встановлювала графік концертів та репетицій на свій розсуд. Виник конфлікт, після якого музиканти, окрім Анатолія Пащенка, назавжди пішли з філармонії. Вони організували свій ВІА під назвою “Фестиваль”.
Новий творчий колектив полтавців досить успішно працював і прославився. Наприклад, зіграли мелодії Дунаєвського, створені для фільму “Д’Артаньян та три мушкетери”. У гастрольних турах гурту брали участь Микола Караченцов, Михайло Боярський, Ірина Понаровська та інші тодішні зірки.
У музичному фільмі “Ах, водевіль, водевіль” звучали голоси Жанни Різдвяної, Олега Табакова, Михайла Пуговкіна та вокалістів гурту “Фестиваль”. У мультфільмі “Летючий корабель” Марк Айзікович озвучив персонажа — боярина Полкана. А разом із Боярським та іншими артистами заспівав іронічну елегію “Ах, якби збулася моя мрія!”
У 1990-х роках ансамбль “Фестиваль” розпався. Учасники займалися індивідуальними проєктами. Марк Айзікович поїхав до Німеччини.
Концерти з птахами, гітари у вогні
Тим часом Анатолій Пащенко запросив до ансамблю “Краяни” інших музикантів. У 1978 році в групі грали клавішник Микола Кущ, гітарист Павло Богуш, ударник Володимир Яровинський. Новим хітом стала естрадно-фольклорна композиція “Туман яром, туман долиною”. У цій ліричній пісні тенора та дисканти вокалістів поєдналися з пташиними трелями та іншими звуками природи. Вийшов справжній шедевр!
Втім, худкерівник розумів, що популяризувати гурт можна не лише за допомогою зворушливих інтонацій співаків. Необхідно розширювати аудиторію, наприклад, брати участь у конкурсах. На початку 1980-х років розпочався “пісенний марафон”: “Краяни” 12 разів ставали лауреатами та призерами. У різний час виконавці української музики встигли побувати в Канаді, Іспанії, Італії, Франції, Німеччині.
Музичні твори ставали більш гармонійними та складними завдяки різним інструментам. У групі з’явилися скрипалька Ірина Цибульник, трубач Юрій Гусєв, піаніст Ігор Засульський, саксофоніст Сергій Прокопишин. Взимку 1982 року “Краяни” випустили перший альбом, записаний на гнучкому диску. А навесні знялися в музичній кіноказці “Усмішки Нечипорівки”.
Творче життя затьмарилося інцидентом: під час гастролей спалахнув автобус. Музиканти залишилися живими, але загинули майже всі інструменти. Коли Анатолій Пащенко витягав із вогню свою гітару, полум’я обпалило його тіло.
Рок музичний, рок злий
Упродовж десятиліть склад ансамблю “Краяни” неодноразово оновлювався. Але незмінним був художній керівник, який створював імпульс на шляху до успіху. У 1985 році вийшов альбом “Що тобі подарувати?”, записаний на великому вініловому диску, за ним випустили ще одну збірку пісень — “Український сувенір”. Естрадно-етнічні сюїти та шлягер “Чому квіти не в’януть” зробили гурт великою зіркою української естради. У 1987 році музиканти освоювали новомодні жанри. Наприклад, пісні “Ти робиш гроші” та “Нічний мотоцикліст” виконували в стилі хардрок.
Однак у житті ансамблю “Краяни” був не лише музичний рок, а й інший — злий невблаганний фатум, який спіткав Анатолія Пащенка. 26 липня 1990 року художній керівник загинув в автокатастрофі. Йому було лише 38 років. Анатолій разом із водієм їхав із Києва до Полтави, дорогу накрив густий туман. Автомобіль врізався у вантажівку, що перевозила металеві прути.
Після цього приголомшливого випадку музиканти перебували в депресивному стані та не могли повноцінно працювати. Дехто покинув колектив. Творча діяльність згасала. Новим художнім керівником став заслужений артист України Валерій Соколик. Він намагався відроджувати колишню славу ансамблю. Щоправда, нових композицій майже не було, переважно користувалися старим репертуаром.
Молодість у кожному акорді
І все ж таки ансамбль “Краяні” продовжив існування в новому тисячолітті. У 2000 році колектив виступав у прямому ефірі на телебаченні, а також був на бенефісі української примадонни Раїси Кириченко. У 2009 році гурт брав участь у полтавському етнофестивалі національної музики “Мазепа-фест”. У 2013 році композитор та соліст ансамблю “Краяни” Сергій Бацман розповідав, що в концертній програмі були мелодії та пісні різних років та жанрів — для молодих та літніх слухачів.
Взимку 2021 року гурт дав так званий домашній концерт — для полтавців, у рідній філармонії. Разом із гостями виконавці співали знамениті хіти “Берегиня”, “Край мій рідний”, “Зелений гай”, “Ангели рятують” та інші. На гітарі грав Сергій Старченко, на клавішних інструментах — Анатолій Пиляй. Заворожувала голосом та вродою вокалістка Аліна Філіпюк.
А у 2024 році ВІА “Краяни” відзначив ювілей — йому виповнилося 50 років! Звісно, ця подія ознаменувалася чудовим концертом у Полтаві. І хоча “Краяни” — група-ветеран із поважним віком, енергія молодості відчувалася в кожному акорді. А пісні, як і раніше — живі, душевні, інтелігентні, патріотичні.
