Талановита дівчина з Полтави Віра Холодна прожила надзвичайно цікаве, однак дуже складне і, на жаль, коротке життя. Швидка та трагічна смерть кінозірки сколихнула тоді усіх її прихильників, яких, до речі, було чимало. Це і не дивно: на той час талановита дівчина з Полтави встигла зіграти у більше ніж 50 фільмах. Як починався зірковий шлях Віри Холодної? Як вона зуміла так швидко завоювати любов глядачів? І чому померла у 25-річному віці? Далі на poltava-trend.
Дитячі мрії та пошук себе
Віра Василівна Левченко народилась у серпні 1893 року у місті Полтава, Полтавської губернії, яке на той час було під Російською імперією. Батьки Віри, Василь та Катерина, мали гарну освіту та досить великі статки. У Полтаві дівчинка прожила лише 2 роки, адже родина отримала сумну звістку із Москви – дідусь Віри по лінії матері помер, і бабуся попросила рідних переїхати до неї.
Вірочка була незвичайною дитиною і дуже відрізнялась від своїх молодших сестер. Вона мала пристрасть до читання, майстерно грала на фортепіано, вчилась танцювати, непогано співала і декламувала вірші. Особливо багато часу дитина проводила читаючи, що безумовно розвивало її фантазію. Віру називали мрійницею та вигадницею – вона полюбляла придумувати різні казки та історії й розповідати їх своїм лялькам. Все це через деякий час почало хвилювати батьків дитини, адже поки сестри майбутньої акторки безтурботно грались у дворі, маленька Віра заривалась у книжках та жила у своєму, окремому світі. Знайомі родини Левченків, які приходили до них в гості, почали звертати увагу на відмінність та надмірну мрійливість старшої дитини, натякаючи на її дивакуватість. Після цього Василь Левченко вирішив відірвати Віру від книг та частіше виводити її “в люди”. Тоді родина почала частіше відвідувати концерти, театри, галереї тощо. Вперше Вірочка відвідала кіно, проте таких емоцій як театр воно у неї не викликало. Навпаки, дівчина віднеслась до кінематографа скептично.
У восьмирічному віці Віра пішла навчатись до одного із найкращих приватних навчальних закладів Москви, де значна увага приділялась культурному розвитку дітей та розвитку любові до мистецтва. Так, одного разу вихованців гімназії, серед яких була і Віра Левченко, повели на балетну виставу Великого театру. З того часу всі мрії талановитої дівчинки звелись до одного: вона почала марити сценою та професією балерини.
Як “Полтавська галушка” знайшла свою мрію, і одразу її втратила
Вірочку Левченко завжди балували як батьки, так і інша рідня: вона мала найкращі сукні, взуття, іграшки, смаколики. Дівчина також любила смачно поїсти, а її улюбленою стравою були справжні полтавські галушки. Через таку пристрасть до української страви, у колі рідних Віру почали називати – “Полтавська галушка”, звісно не зі зла, скоріше в жарт. Через таку любов до смачненького дівчинка мала деякі проблеми із зайвою вагою, тому коли дитина заявила, що мріє про балет – ніхто не сприйняв це серйозно. Навіть коли дівчинка йшла на іспит до балетного училища, родичі дивились на неї співчутливо і не вірили в успіх. Тому коли Вірочка успішно пройшла всі випробування – щиро здивувались. Так розпочалась балетна історія “Полтавської галушки”: старанне навчання, виснажливі тренування, нові знайомства та враження – все починалось занадто добре, щоб бути правдою. Але стати зіркою балету Вірі не судилося: увесь цей час бабуся дівчини була категорично проти такого захоплення рідної онуки. Жінка була впевнена, що балет – це сором і пристойна дівчина зі шляхетної родини не повинна таким займатись. Натиснувши на батьків Віри, бабуся добилась того, що вони забрали документи доньки з училища. Так Віра Левченко і втратила свою балетну мрію і повернулась навчатись до гімназії. Для того, щоб зайняти себе творчістю дівчина записується до театральної студії, щоб спробувати свої сили у чомусь новому. Театр захоплює її, однак Віра не вірить у те, що зможе стати гарною акторкою.
Життя сімейне: який ще театр?
Можливо повернення на навчання до гімназії судилося долею, адже саме на випускному вечорі майбутня акторка зустріла привабливого та дуже вихованого хлопця Володимира Холодного, який у майбутньому і став її чоловіком. Відносини пари розвивались дуже стрімко: закоханий хлопець зробив пропозицію Вірі у перші декілька місяців від їхнього знайомства, а у 1912 році у подружжя народилась донька. Батькам дівчини не сподобався зять, однак вони нічого не могли з цим подіяти.
Відомо, що Віра Холодна перенесла складні пологи, тому народжувати знову їй не рекомендували. Це не влаштовувало чоловіка Віри, тому подружжя прийняло рішення взяти дитину з притулку.
Володимир Холодний був людиною різносторонньою та начитаною, працював у юридичній сфері, любив проводити дозвілля яскраво, а іноді й екстремально: брав участь в автомобільних перегонах. Часто родина відвідувала кінотеатри, що почало зароджувати у Віри думки про кар’єру у цій сфері. Та ревнивий Володимир навіть чути про це не бажав.
Життя перевернулось з ніг на голову, коли почалась Перша світова війна: чоловік пішов на фронт, а молода мати залишилась одна з двома дітьми та фактично без грошей. Віра вперше відчула, що таке злидні.
Перші спроби у кіно: вдалі й не дуже
Після того, як Володимир пішов на війну, Віра була розгублена і не знала як прогодувати дітей. Саме тоді дівчина наважилась на рішучий крок – піти на кінопроби, адже ні в чому іншому вона себе не бачила. Не зважаючи на те, що режисер Володимир Гардін не розгледів у ній великого таланту, він зжалився над юною красунею і дав їй зовсім невеличку роль у своєму фільмі “Анна Кареніна”. Режисер чітко дав зрозуміти, що подальшої співпраці не буде і гра на екрані це не для неї. Звісно, що Віра Холодна сприйняла це все болісно: залюблена і захвалена з дитинства вона не була готова до провалу. Але цього разу зірки таки стали на її бік: кінокартина Гардіна стала надзвичайно популярною, і один із його конкурентів помітив Віру і запросив її до співпраці.
22-річна акторка не встигла нічого зрозуміти, як із нею було укладено контракт на декілька років, а після виходу перших кінокартин за її участі Віра Холодна прокинулась зіркою.
У променях зіркової слави
Кінорежисери називали її “великим талантом”, захоплені глядачі – “королевою німого кіно” та “королевою екрану”, а заздрісні колеги, які випадково дізнались дитяче прізвисько – “полтавською галушкою”. На екрані Віра намагалась проживати своїх персонажів, кожна її роль була бездоганною. Кількість зйомок постійно зростала: дійшло до того, що нові кінострічки за її участі виходили кожні 3-4 тижні, що звісно ж відобразилось на її фінансовому становищі. Вірі Холодній вдалось настільки привернути увагу глядача, що квитки на її фільми розлітались зі швидкістю світла: люди йшли до кіно, щоб побачити “королеву”.
Несподівані новини з фронту
На піку популярності, Віра дізналась, що її чоловіка важко поранили на фронті і він знаходиться у Польщі. Покинувши все, вона вирушила у Варшаву, знайшовши коханого у тяжкому стані в одній із лікарень. Виходивши чоловіка, вони разом повернулись до Москви, де Володимир дізнався, що його дружина тепер відома акторка та зірка кіно. Стосунки подружжя не складались: Володимир не зміг змиритись із такими новинами, почувався самотнім, адже Віра весь час пропадала на знімальному майданчику, тому прийняв рішення повернутись на війну. Віра важко сприйняла новий від’їзд коханого на фронт, адже не зважаючи ні на що сильно його кохала, однак утримати чоловіка на місці не змогла.
Тому вона не лише продовжила свою акторську кар’єру, а й почала відкривати для себе нові горизонти: брала участь у фотосесіях для глянцевих журналів і листівок. Це остаточно піднесло дівчину до рівня кумира: її обожнювали, на неї рівнялись та копіювали.
Повернення до України: Одеса, перлина біля моря
Низка військово-політичних подій та Жовтнева революція, що відбулись у 1917 році значно вплинули на життя молодої зірки. Відомі люди та актори масово виїжджали з Москви разом зі своїми рідними та близькими, більшість тікали в Україну. Зробити це тоді було не так і просто, але Вірі пощастило: у 1918 році за підтримки Дмитра Харитонова, який керував акторською трупою, було організовано офіційну кіноекспедицію до Ялти. Зрозуміло, що повертатись назад ніхто не мав наміру. Учасникам акторського колективу вдалось тоді вивезти й свої родини, тож Віра була не одна. Побувши короткий час у Ялті, Харитонов запропонував своєму колективу перебратись до Одеси й вже там продовжити творити кінематограф. Тому останні, але, мабуть, найкращі роки свого життя Віра Холодна прожила в Одесі, біля моря. Вона щиро полюбила це місто, а одесити – Віру та її творчість. Про неї співали пісні, зізнавались у коханні, обдаровували квітами, ставали в чергу, щоб побачити фільм із молодою красунею у головній ролі. Ходили легенди, що до Віри залицялися найзаможніші та найповажніші кавалери, до яких приписують славнозвісного Мішку Япончика.
Особливий стиль Віри
Віра Холодна завжди намагалась бути оригінальною, відрізнятись від інших, чим подобалась глядачам і водночас дратувала своїх заздрісних колежанок по сцені. Вона вміла непогано шити, а враховуючи розвинену фантазію кожен образ виходив ексклюзивним. Значну увагу зірка приділяла дрібним деталям та аксесуарам, що робило її ще більш витонченою та привертало увагу протилежної статі. Навіть парфуми жінка використовувала незвичайні: вона самостійно змішувала два різних аромати, отримуючи абсолютно новий, притаманний лише Вірі Холодній запах.
Згоріла, як свічка
Навесні 1918 року до Одеси прийшла нова хвороба, яка забирала одночасно багато життів – іспанський грип. Захворювання переважно вражало людей молодого віку. Одеса пережила 3 хвилі грипу, саме в останню з яких захворіла Віра Холодна. Рідні Віри з жахом в очах спостерігали, як зірка “королеви екрана” згасла всього за тиждень. ЇЇ серце зупинилось 17 лютого 1919 року. І ось увесь світ дізнався страшну звістку: померла улюблена акторка Віра Холодна, якій було лише 25 років.
На похорон кумира прийшли сотні людей: вся Одеса плакала за своєю кінокоролевою.
Володимир Холодний пережив свою дружину лише на кілька місяців: того ж року він помер від черевного тифу. Під час Другої світової війни цвинтар, на якому поховали артистку було зруйновано, тож її могили, на жаль, не залишилось.
Від любові до пліток і легенд
Віра Холодна була однією із найвідоміших та найбільш обговорюваних зірок того часу, тому її смерть у ранньому віці породила купу нереальних здогадок і пліток. Не зважаючи на те, що мільйони людей гинули від навали іспанського грипу, така версія не влаштовувала шанувальників, адже на їх думку така молода красуня не могла загинути від звичайної хвороби. За однією з версій вона була ворожою шпигункою, яку розстріляли, за іншою – її нібито отруїли на знімальному майданчику. А поціновувачі любовних драм стверджували, що Віру задушив палкий коханець через ревнощі.
Любителі таємничих змов просували теорію про те, що Холодна не померла, а свідомо інсценувала смерть, оскільки втомилась від слави та надмірної уваги, тому втекла закордон, щоб почати нове життя під іншим ім’ям. Але насправді, кожна із цих версій не більше, ніж плітки та казкові вигадки, тому що у кіноархівах зберігаються документальні записи з похорону акторки, та і враховуючи активне публічне життя Віри зовсім не дивно, що вона підхопила таку поширену на той час хворобу. Хвиля обговорень накрила тоді й лікаря, який лікував тоді артистку – з’явились теорії про те, що його нібито змусили написати у довідці іспанський грип.
Така відома і…забута?
Про внесок Віри Холодної у розвиток німого кіно складно забути, однак дуже прикрим є той факт, що не зважаючи на величезну фільмографію (понад 50 робіт), в історії збереглися лише 5 кінокартин за її участі та листівки, на яких позувала красуня. З усім тим, жінку досі називають феноменом, адже за таку коротку кінокар’єру – лише 4 роки – вона зуміла розкрити свій талант на повну. Найчастіше згадують про акторку в Одесі, де їй навіть встановлено пам’ятник.
Пам’ятник Вірі Холодній в Одесі
Одесити встановили Вірі Холодній у своєму місті пам’ятник. Це сталось у 2003 році й присвятили подію до дня міста. Бронзова скульптура у вигляді граціозної красуні у довгій сукні і з капелюшком на голові була розміщена на вулиці Преображенській, поблизу від Спасо-Преображенського собору. Місце для пам’ятника обирали не просто так, бо саме в тому районі жила і померла кінозірка. На відкритті скульптури була присутня дальня родичка Холодної – її двоюрідна онука.
У ХХІ столітті пам’ятний знак українській акторці Вірі Холодній є одним із найкрасивіших в Одесі, біля нього завжди збираються як місцеві жителі, так і туристи.
Також в Одесі іменем акторки названо площу та арт-центр, де часто проходять концерти й виставки. У 2010 році у місті провели кінофестиваль німого кіно “Німі ночі”, де Віра Холодна знову стала зіркою екрану – їй присвятили цілий сет. Подивитись на тендітну красуню із великими, та дещо сумними очима приїхали тоді сотні людей.
А як же Полтава?
Цікаво, що у той час, коли Віра хапала зірки слави в Одесі, у рідній Полтаві про неї знали зовсім мало. Дійсно, поживши у місті всього лише перші два роки свого життя, вона його навіть не пам’ятала. Проте батьки Віри, що були корінними полтавцями, все ж змогли прищепити любов доньці до українських традицій та, як уже згадувалось, найкращих полтавських страв – галушок.
У ХХІ столітті полтавці не часто згадують про Віру Холодну. Лише у процесі декомунізації та перейменування вулиць у Полтаві у 2016 році з’явився провулок Віри Холодної (раніше провулок Ногіна).
У серпні 2023 року один із полтавських активістів створив петицію із пропозицією встановити пам’ятник Вірі Холодній у Полтаві замість пам’ятника Олександру Пушкіну, або Олексію Зигіну. Тоді ж було проведено невелике опитування полтавців стосовно цього, яке показало, що місцеві жителі та експерти не дуже підтримують таку ініціативу. Деякі люди нічого не знали про Холодну, інші говорили про те, що вона нічого не зробила для міста, тому відзначити потрібно когось іншого, або ж присвятити жінці меморіальну дошку, але не пам’ятник. Таким чином, автор петиції не знайшов підтримки у народу і не зібрав необхідну кількість голосів.
Варто зазначити, що у місті Кременчук, Полтавської області також було перейменовано одну із вулиць на честь акторки німого кіно (у 2022 році, замість вулиці Маршала Рокосовського).
