Костянтин Мясков — талановитий український композитор і баяніст з Полтави, автор музики для театру, кіно та оркестрів народних інструментів. На рахунку цього відомого музиканта понад 600 творів. Костянтин Мясков нагороджений численними престижними нагородами, але попри визнання та внесок у музичне мистецтво, останні роки життя провів у злиднях. Дізнаємося, яким був цей неймовірний музикант. Далі на poltava-trend.
Ранні роки та музична освіта
Костянтин Мясков народився 15 серпня 1921 року у Полтаві. Полтавський край здавна славиться своїми музичними та літературними талантами. Ймовірно, на формування музичного смаку майбутнього композитора вплинула саме любов полтавців до музики.
Першим учителем музики для Костянтина став його батько, Олександр Іванович. Він був музикантом-любителем, який володів скрипкою, баяном, фортепіано, балалайкою та домрою. До того ж Олександр Іванович займався виготовленням музичних інструментів. Мати майбутнього композитора, Ніна Іванівна, була обдарованою актрисою та співачкою. Вона виступала разом з Іваном Козловським та іншими відомими артистами того часу.
Незабаром сім’я переїхала до Донбасу. У семирічному віці Костя вже самостійно грав на гармоніці та часто супроводжував батька у кінотеатрі, допомагаючи озвучувати німі фільми. Абсолютний слух, чудова пам’ять і любов до музики дозволили батькові одночасно навчати сина грі на баяні, концертино та гармоніці. При цьому грати на скрипці Костянтин відмовився. Дослідники зазначають, що в юному віці Мясков виявив себе як вундеркінд саме у грі на баяні та акордеоні.
У 1937 році, після закінчення семирічки, юний полтавець вступив на другий курс Харківського музичного училища, де навчався до 1940 року.
Музика на фронті: роки Другої світової війни
На початку 1940-х років життя Костянтина Мяскова різко змінилося. У 1940–1941 роках він служив солістом-баяністом ансамблю Харківського військового округу, а з 1941 по 1945 роки виступав на фронтах Другої світової війни у складі Радянської армії.
Його називали справжнім «сином полку». З баяном у руках він часто перебував на передовій, зокрема в окопах Сталінграда. Мясков не просто блискуче грав для військових, а й віртуозно виконував музику, демонструючи улюблені солдатами трюки з інструментом: грав з-за спини, під колінами, над головою, піднімаючи бойовий дух бійців і даруючи їм миті радості у суворі часи.
Та війна не пройшла для музиканта безслідно. Костянтин Мясков був поранений і контужений, а також втратив слух. Постраждав і баян музиканта — осколок розірвав його мішок. Проте молодість, талановиті лікарі та непохитна воля до життя повернули музиканта до строю. Невдовзі він повернувся на службу і продовжив тішити бійців своїм талантом.
Повоєнна кар’єра та великі успіхи в музиці
Після закінчення війни Костянтин Мясков продовжив розвивати свої музикальні здібності й вже у 1946 році став лауреатом першої премії Республіканської олімпіади художньої самодіяльності у Києві. Ця нагорода принесла йому рекомендацію для вступу до консерваторії. У тому ж році він став студентом Харківської консерваторії, але вже через пів року був змушений залишити навчальний заклад через сімейні обставини.
З 1947 по 1952 роки Мясков працював концертмейстером Сталінської (нині Донецької) обласної філармонії. Як артист філармонії він об’їздив усі куточки краю, виконуючи музику у палацах культури та шахтарських клубах. Майстерність імпровізації, якою володів Мясков, викликала захоплення не лише в колег-музикантів, а й у простих слухачів. Композитор писав і виконував пісні, такі як «Розквітай, наш Донбас», «Пісня гірника» та «Веселі частівки», які мали популярність серед місцевих мешканців. Він зазначав, що шахтарі добре розуміли музику. Серед них було багато талановитих співаків, танцюристів і музикантів.
Між закінченням Харківського музичного училища та вступом на композиторський факультет Київської державної консерваторії імені Чайковського Мясков цілих дванадцять років був концертним виконавцем. У цей час він не лише акомпанував артистам, а й потроху складав власну музику. Незабаром його пісні почали звучати на радіо. Свої музичні твори Костянтин Олександрович почав створювати ще під час служби солістом у Харківському військовому окрузі. Деякі твори він написав спеціально для свого ансамблю.
Оскільки часу в музиканта було обмаль, він частіше створював імпровізації на теми відомих мелодій та різні варіації. Мясков прагнув висловити себе та стати самобутнім, але для цього бракувало професійних знань.
Музика для дітей та масового слухача
Практично з самого початку своєї професійної діяльності Костянтин Мясков писав музику для дітей. Він розумів, що дитяче сприйняття — це особливий світ образів, сповнений фантазії, емоцій та відкриттів, і що перші звуки, які чує дитина, формують її ставлення до музики на все життя. Перед Мясковим стояло складне завдання: створювати твори, які захоплять юного слухача і водночас будуть музично повноцінними.
Композитор знаходив рішення, використовуючи зрозумілі дітям ритми, інтонації та яскраві музичні фарби. У своїх творах він зображав казкових і реальних героїв, створюючи живий та захопливий світ. Збірники й композиції на кшталт «Дитячий альбом», «Півники», «Маленький барабанник», «Горобчики», «Полька» отримали широке поширення у дитячих музичних школах та студіях. Викладачі відзначали, що музика Мяскова розвиває художнє мислення юних музикантів і підвищує професійний та естетичний рівень їхнього виконання. У музичних школах регулярно проводили конкурси на краще виконання його творів.
Окрім того, Мясков зберігав у творчості прагнення до експерименту та розширення традиційних форм розвитку музичного матеріалу. Його композиції поєднували професійне майстерство з безпосередністю народного виконання. Завдяки цьому музика композитора була зрозумілою та близькою масовому слухачеві. Велика популярність пояснювалася тим, що в її основі лежала народна музична стихія. Важливим складником його творчості стали принципи музикування, характерні для народного інструментального виконання.
Творчість Костянтина Мяскова
Найбільш значущий внесок Мяскова пов’язаний із народно-інструментальним виконанням, особливо з бандурою. Він створив понад 70 творів для цього інструмента, які стали основою репертуару багатьох бандуристів. Завдяки співпраці з Сергієм Васильовичем Баштаном Мясков добре вивчив усі можливості бандури — від динаміки до тембрової палітри, що дозволяло йому створювати твори різних жанрів.
Творчість музиканта охоплює як малі форми — етюди, прелюдії, варіації на теми українських народних пісень, фантазії та п’єси для дітей, так і великі форми: три концертино й концертні п’єси для бандури з оркестром або фортепіано. Одним із перших опусів композитора стала пара п’єс 1959 року — «Протяжна» та «Танцювальна», створених на основі народної пісні «Зацвіли поля льону синього» та танцю «Козачок».
У 1960-ті роки Мясков активно працював у жанрі фантазії, створюючи твори для бандури соло та з народним оркестром на теми таких пісень, як «Ніч яка місячна», «Козак виїжджає» та інші. Він також написав чимало варіацій на народні мотиви.
Новаторство Мяскова особливо помітне в тому, що він став першим композитором, який створив три концертино для бандури з оркестром. Ці твори зберігають художню цінність і досі виконуються на конкурсах, концертах та в музичних школах.
Усі композиції Мяскова тісно пов’язані з українським фольклором. Композитор майстерно обігрував народні теми, створюючи яскраві, виразні та технічно складні твори, які збагатили репертуар бандуристів на десятиліття.
Досягнення та спадщина Костянтина Мяскова
Попри активну композиторську діяльність і значний внесок у розвиток народно-інструментальної музики, постать Костянтина Мяскова досі залишається недостатньо вивченою. Його творчий спадок не систематизовано. В історії життєвого шляху музиканта залишаються «білі плями» та неточна інформація.
Стилістика його композиторської творчості відображає музичні тенденції України XX століття. У творах Мяскова простежуються елементи фольклоризму та неофольклоризму. Його вокальні твори нерідко виконуються в естрадній стилістиці, а у творах для баяна активно використовуються джазові й блюзові мотиви. При цьому, попри активну творчу діяльність у радянський період, музика для народних інструментів, створена Мясковим, немає відбитка політичної епохи, вона зберігає чистоту народної традиції.
За заслуги в галузі мистецтва він ушанований званням «Заслужений діяч мистецтв УРСР» (1979) та «Народний артист України» (1993), а також нагороджений медаллю імені А. Олександрова (1987) та іншими відзнаками. Мясков був членом Національної спілки композиторів України. Твори цього музиканта й досі займають важливе місце в репертуарі бандуристів, баяністів та музичних шкіл, залишаючись цінною спадщиною української музичної культури.
Останні роки та смерть
Костянтин Мясков відійшов у вічність 4 січня 2000 року. Його смерть стала несподіванкою для колег і друзів. Лише за кілька днів до кончини він обговорював плани нових концертів та радіопередач. У цих розмовах відчувався творчий підйом, і ніщо не віщувало трагічного фіналу.
Невдовзі після смерті Мяскова почали поширюватися спотворені відомості. У низці інтернет-ресурсів з’явилася версія про самогубство композитора. Люди, які добре знали Мяскова, одностайно спростовували такі чутки. За словами колег, він залишався діяльним і життєрадісним до останніх днів. Його відхід став природним фіналом важкого, але сповненого творчістю життя, а пам’ять про нього збереглася передусім у музиці, яку продовжують виконувати нові покоління музикантів.
Джерела:
