Нещаслива доля Співочого поля

1987 року в Полтаві завершили будівництво Співочого поля Марусі Чурай. Будову розмістили на території парку культури й відпочинку “Перемога”. Об’єкт почали зводити в один з квітневих суботників. Авторами архітектурного проекту виступили інженер-архітектор М.Жданов та його колеги М.Піцюра і В.Гавриленко. На будівництві під керівництвом багатьох досвідчених фахівців активно працювала молодь, зокрема студенти. Кошторис об’єкта налічував більше 600 тисяч карбованців. Про кращі часи Співочого поля Полтави і про його сьогодення нагадає сайт poltava-trend.

Масштабне й незабутнє відкриття

Новозбудоване Співоче поле назвали на честь легендарної полтавки Марусі Чурай. Ця улюблена народна співачка й поетеса козацького роду ймовірно народилася 1625 року й жила в Полтаві. Її вважають авторкою кількох десятків популярних у народі пісень, зокрема приписують авторство відомої пісні “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. 

Масштабне відкриття Співочого поля, яке стало святом народної творчості республіканського рівня, відбулося вже 27 червня 1987 року. Участь у заході взяли колективи з різних куточків України. Режисером дійства був видатний український оперний співак Дмитро Гнатюк. У рамках заходу відбулася потужна подія. На сцену вийшла величезна кількість учасників фестивалю. І неймовірно численний хор (до 5 тисяч голосів присутніх) вражаюче заспівав пісню, яка є своєрідним славнем українців – “Реве та стогне Дніпр широкий” (це знаменита пісня композитора Данила Крижанівського на один з ранніх віршів Тараса Шевченка на основі перших шести строф його балади “Причинна”).

Чому Співоче поле у Полтаві унікальне?

Приблизно в цей же період, коли відкрили Співоче поле в Полтаві, подібні концертні майданчики були відкриті і в кількох інших містах України, зокрема у Тернополі (1986 рік) та Хмельницькому (1988). Але жоден з них не мав такого вдалого розташування з погляду отримання відмінної акустики. Полтавське Співоче поле нагадувало амфітеатр (такі споруди для масових видовищ були популярні у світі ще з античних часів). І неймовірну його акустику зокрема забезпечував навколишній просторий природний ландшафт, а за головною сценою майданчика ще й знаходився став, водна гладь якого стала ще одним акустичним плюсом. Особливу атмосферу на майданчику завжди створювали схід і захід сонця, неповторні картини неба, зоряні й місячні ночі! Жоден закритий концертний зал не міг цього забезпечити. І навіть місцеві стадіони не були рівнею такому вдалому відкритому майданчику.

Архітектурний об’єкт, що розташували недалеко від центру міста, чудово виглядав між схилами парку в будь-яку пору року. Те, що співочий майданчик розмістили в парковій зоні Полтави, було доволі обдуманим рішенням. Концерти, під час яких лунали гучні співи, музика та феєрверки, не заважали жителям міста. “Амфітеатр” вміщував близько 7 тисяч глядачів. Там створили не лише чималу зону для розташування хорів, а й танцювальний майданчик. Тому виступи великих хорових колективів одночасно могли супроводжуватися номерами чималих танцювальних гуртів. Сцена також дозволяла розміщувати грандіозні декорації і спецосвітлення. Тому неодноразово на Співочому полі в Полтаві глядачі насолоджувалися й виступами відомих театральних колективів. Бувало, що одночасно на сцені збиралися й численні духові оркестри регіону, а це – від кількох сотень до тисячі учасників. На Співочому полі глядачі часто співали разом з артистами і це було просто магічним видовищем культурної єдності й неповторного звучання! 

Під сценічною частиною споруди вдало розмістили ряд службових приміщень. Та коли на концерти прибувало ну дуже багато колективів, в адмінприміщеннях їм навіть бракувало місця. Тому нерідко артистам доводилося перевдягатися в автобусах чи поблизу них. На території було зручно розмістити велику кількість транспорту. А на деякі культурні події (зокрема на рок-фестивалі) гості з різних куточків України взагалі приїздили за кілька днів раніше і оселялися поруч у наметах.

Легендарний “Мазепа-Фест”

Найактивніше концерти на Співочому полі відбувалися в 90-х та на початку 2000-х років. З 2003 року на улюбленому відкритому концертному майданчику полтавців з ініціативи Полтавського обласного об’єднання товариства “Просвіта” і зокрема його голови Миколи Кульчинського проводився фестиваль мистецтв “Мазепа-Фест”, який мав на меті популяризувати українську рок-музику, нашу культуру й реальну історію. Традиційно участь у цій події, яка активно тривала до 2010 року, брали десятки українських рок-виконавців, серед яких і чимало зіркових. Та й загалом зірки різних сценічних жанрів вважали за честь збирати глядачів на Співочому полі в Полтаві. В рамках “Мазепа-Фесту” проводили й День кобзарства, участь у якому брали сотні кобзарів з усієї України.

Поле втратило голос і втрачає шанси на порятунок

Та минав рік за роком і Співоче поле почало марніти, старіти й відчувати на собі безгосподарність керівництва міста. Занепад “амфітеатру” полтавці і гості Полтави на власні очі спостерігали десь із 2013 року. Споруда все більше “кришилася” цеглою та кахлями, стіни відпадали цілими шматками. На будівлі з’явилися застережні написи, а ще вуличний стінопис. На території Співочого поля прибувало сміття і бур’яни, навіс над сценою зник, почали зникати й лавки…

2016 року об’єкт нібито трохи косметично ремонтували. Цього ж року численні ЗМІ ощасливили полтавців новиною, що міське управління капітального будівництва почало працювати над проектом реконструкції Співочого поля. Згідно з ним там зокрема мав з’явитися величезний навіс над сценою і над глядацькими місцями. Але навісу досі немає, а “віз і нині там”.

У керівництві комунального парку культури та відпочинку “Перемога” міської ради, у чиєму віданні перебуває Співоче поле, неодноразово заявляли, що масштабне осучаснення концертного майданчика потребує величезних грошових інвестицій. А ще додавали, що окремими проектами на території парку, які більш реально втілити, тут давно перейнялися. 

Та чимало полтавців, які бачили Співоче поле у кращі часи його історії, пропонують відродити майданчик у первинному стані. Мовляв, Співоче поле може бути самодостатнім без дорожезних інновацій. Місцеві ЗМІ періодично підіймають наболілу проблему. А полтавська молодь навіть проводила акції, щоб акцентувати увагу громадськості на тому, що унікальне Співоче поле тихо вмирає. 2021 року полтавка Яна Гармаш подала петицію до міської ради з метою реконструкції Співочого поля. Ініціативу одноголосно підтримали на засіданні комісії з питань розвитку культури та доручили дослідити об’єкт фахівцям. Було й доручення оголосити Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс на реконструкцію об’єкта… 

Тож загалом на тему відродження культового поля було чимало розмов, припущень, планів, що лунали з уст різних чиновників. Але вони не так цікаві громадськості, як власне вчинки. А от вчинків, які б кардинально змінили ситуацію, досі не було… Місце колись найкрутіших культурних заходів, де так полюбляли відпочивати люди, давно “мовчить” і не чує оплесків. Його архітектура безжально руйнується, а його відновлення й надалі лишається мрією полтавців…