Як чех-полтавець закохався в український фольклор: композитор Алоїз Єдлічка

Алоїз Венцеславович Єдлічка, був людиною багатогранної мистецької обдарованості та невтомної діяльності і майже пів віку своєї невтомної праці віддав служінню українській музичній культурі. Педагог, піаніст, фольклорист, хормейстер, композитор, співак, культурно-громадський діяч – він прекрасно знав нотну літературу, організовував у губернському місті музичні вечори, брав активну участь у благодійних концертах і був справжньою знахідкою для музичної Полтави.Його брат Венцеслав Венцеславович Єдлічка – педагог, громадський діяч, композитор (автор струнного квартету за мотивами опери Дж. Мейєрбера «Пророк»). Далі на poltava-trend.

Як склалося життя чеха у Полтаві

Композитор Алоїз Єдлічка народився 14 грудня 1821 року в Куклені поблизу Градец-Кралове, Чехія. Алоїз Єдлічка навчався у Празькій консерваторії, був учнем Діоніса Вебера і Джованні Баттіста Горджіані. Грав у симфонічному оркестрі в Італії, працював і навчався в Петербурзі в 1843-1847 роках.

У 1848 році начальниця полтавського Інституту шляхетних дівчат Софія Засс запрошує братів Венцеслава і Алоїcа Єдлічек на посаду викладачів музики. Брати пропрацювали у Полтавському інституті шляхетних дівчат понад чотири десятиліття: Венцеслав обіймав посаду старшого викладача музики з 1848 по 1879 рік, Алоїз був його помічником та вчителем італійського співу з 1848 по 1892 рік. Також Алоїc Єдлічка навчав грі на фортепіано вихованців Полтавської першої чоловічої гімназії.

За свідченнями істориків, Тарас Шевченко переписувався із братом Венцеславом Єдлічкою під час роботи над своєю поемою «Єретик». З листування поета відомо, що «домовий навчатель музики» залишив у себе на опрацювання вірші Шевченка.

До композиторської творчості Алоїз Єдлічка прийшов через захоплення українським фольклором. Алоїз Єдлічка записав, упорядкував і видав кілька збірок народних українських пісень, у яких загалом було вміщено понад 100 творів. 

Крім неймовірної педагогічної діяльності, він був також пристрасним збирачем українських народних пісень. Видав кілька збірок народних пісень, переважно міського середовища Полтавщини.

Його син Ернест продовжив справу батька. Його музична та педагогічна спадщина втілена в постаті Павла Луценка та блискучої плеяди його вихованців. Він стояв біля витоків розвитку та формування української фортепіанної школи.

Алоїз Єдлічка помер 1894 року в Полтаві. Ймовірно, похований на старому цвинтарі в Полтаві, який пізніше знищила комуністична влада.

Внесок Єдлічки в розвиток української музики

В Україні Алоїз Єдлічка прославився також видатною композиторською діяльністю. Він писав фортепіанну музику на мотиви українських народних пісень, а також створював романси на поетичні твори українських письменників, особливо Якова Щоголіва. Алоїз Єдлічка є автором пісні “Гей, була в мене коняка”, яку виконує Хорея Козацька. 

Центральне місце у творчій спадщині Єдлічки посідає обробка народної пісні для голосу з фортепіано. Одним із перший вийшло друком фортепіанне попурі Єдлічки «Квітоньки України». Ця сюїта з 20 номерів уключає обробки українських народних пісень, 5 творів на вірші Т.Г.Шевченка, «Імпровізацію на тему Варламова», п’єсу «Спогади про Шопена», «Спогади про Полтаву», мазурки, польки, романси, два хори тощо.

Українська Полтава стала для чеха Алоїза Єдлічка новим домом, дала йому можливість творчо розвиватися, прожити наповнене життя і здобути популярність у колах тогочасної інтелігенції. Натомість діяльність Алоїза Єдлічка допомогла зберегти й розвинути українську музичну культуру.

Comments

.,.,.,.