Обдарована юна зірка Артем Ахмедов з Кременчука мав сценічний псевдонім Артем Зорін. Він був надзвичайно талановитим хлопцем, який збирав такі великі зали і чув такі гучні аплодисменти, про які багато артистів із солідним стажем можуть лише мріяти. Але, на жаль, бажаної казкової долі в нього не було… Коли й чому зірка Артема Зоріна згасла, розповість сайт poltava-trend.
Рудий хлопчик з дивовижним голосом
У кінці 1990-х – на початку 2000-х у рідному місті Артема називали “кременчуцьким Джельсоміно”. Чому так? Певно, справа в тому, що в кінці 70-х років на Одеській кіностудії було знято український музичний фільм “Чарівний голос Джельсоміно” за мотивами казки Джанні Родарі. У ній йшлося про рудого хлопчика, який володіє дивовижним голосом, що здатний руйнувати навіть стіни. У казці хлопчик, який мав особливий дар, став знаменитим співаком і підкорив світ. Та, на жаль, Артем Зорін, який теж мав дар неймовірного голосу, не повторив долю казкового Джельсоміно.
Його зіронька на небосхилі вітчизняної естради зійшла, коли він був ще дуже малим – приблизно у п’ять років. Але виступ за виступом талант сяяв усе яскравіше. Перший солідний успіх – звання лауреата – хлопець здобув на міжнародному конкурсі юних талантів, який проходив в росії. Потім він все частіше зривав овації в малих і у великих залах рідної України. А згодом радував слухачів на великих сценах близького й далекого зарубіжжя.
Як дитина підкорювала великі сцени
Талановитий кременчужанин Артем Ахмедов став лауреатом численних вітчизняних і міжнародних пісенних фестивалів. Приміром, телеконкурсу “Фант-лото Надія”, конкурсу “Зірки на сцену”, фестивалів “Чорноморські ігри”, “Нові імена юних зірок України”, “Золоті трембіти”, “Наша земля – Україна”, “Нові імена України”, “Пісенний вернісаж”, “Крок до зірок”, “Біля Чорного моря” та інших. Після перемоги в міжнародному конкурсі “Кришталева нота” у москві, відома американська студія звукозапису, яка організувала це пісенне змагання, вручила йому запрошення на навчання у школу мистецтв міста Маямі. У столиці Угорщини Будапешті Артем теж став лауреатом міжнародного конкурсу. Було й багато інших перемог, а найбільш пам’ятна і престижна — Гран-прі на Міжнародному конкурсі “Світ музики в Італії” 1999 року.
На Батьківщині юний соліст з гордістю брав участь у концертах за присутності президента України в Національному палаці “Україна”. А в Національній філармонії Артем співав під акомпанемент Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України. Досі в мережі можна знайти блискучий виступ Артема Зоріна в програмі “Золоті голоси України” на “Слов’янському базарі” у Вітебську, де серед інших виступали відомі українські оперні солісти.
У 1998 та в 2000 роках хлопець став володарем премії “Людина року” в номінації “Мистецтво”. В юному віці Артему Зоріну вдалося випустити альбом і компакт-диск.
Співав шістьма мовами
2001 року, коли Артему Ахмедову було лише 15 літ, в його репертуарі прекрасно звучали твори італійської та іншої світової класики. Обожнювали слухачі і популярні естрадні пісні у його виконанні. Вже тоді репертуар юного кременчужанина налічував більше сорока музичних творів. Артем співав шістьма мовами. На сольних концертах його нерідко супроводжував балет. А композитори і поети взялися писати для нього пісні.
Нікому не потрібний “діамант”
Та потім щось пішло не так. Глядачі все рідше бачили свого “Джельсоміно” на сцені. А коли найбільш небайдужі цікавилися в колишнього директора міського Палацу культури, продюсера і наставника Івана Якименка, куди подівся Зорін, той заспокоював, що Артем працює звукорежисером, здобуває освіту в Національному університеті культури і мистецтв й таки дає концерти. Мовляв, наступний, сольний, у Кременчуці нібито планувався в кінці зими — на початку весни 2006 року…
Одне з останніх відео виступу Артема Зоріна транслювалося на Першому українському телеканалі 2014 року. Під роликом йшлося, що соліст після тривалої перерви знову прагне вийти на сцену, але для цього потребує фінансової підтримки. У підсумку до глядачів лунав заклик не дати пропасти такому таланту.
У квітні 2015 року кременчуцький “Джельсоміно”… помер. Він півроку не дожив до 30 літ. Артема Ахмедова поховали на Деївському цвинтарі в рідному місті. Інформація про його смерть (до слова, як і про життя) доволі скупа і, певно, на те у рідних йому людей були причини. У соціальних мережах і досі можна знайти скорботні відгуки з приводу втрати талановитого молодого життя. А ще – коментарі, нібито Артем Зорін зловживав алкоголем і не лише. Поціновувачі його таланту зауважували, що обдарований хлопець став черговим непотрібним “діамантом”, який опинився викинутим на узбіччя шоу-бізнесу. Інші додавали, що такий самородок потрапив у шоу-бізнес дитиною, психологічно несформованою особистістю і не знайшлося людини, яка б допомогла йому осмислено пережити всі досягнення й подолати всі терни. І Артем Ахмедов просто здався, відчувши себе використаним та непотрібним…
